Формування компенсаційних механізмів у сфері фінансово-кредитних відносин

     

      Сучасна економіка ринкового типу, до побудови якої прагне Україна, характеризується домінуванням фінансово-кредитних відносин з приводу здійснення вкладень у фінансові інструменти. Обсяги таких вкладень і їх ефективність суттєво залежать від рівня розвитку інфраструктури фінансового ринку, де провідна роль належить інститутам спільного інвестування, банкам, довірчим товариствам, кредитним спілкам, установам накопичувального пенсійного забезпечення тощо.

      Одними з основних проблем реалізації таких фінансово-кредитних відносин є наявність значних ризиків, що, у свою чергу, може призвести до неотримання чи недоотримання доходу за фінансовими інструментами, часткової чи повної втрати довірених активів в результаті банкрутства чи погіршення становища фінансово-кредитних установ, а також недостатній рівень економічної безпеки учасників фінансового ринку. Це потребує розроблення дієвих компенсаційних механізмів, спрямованих на захист інтересів учасників фінансово-кредитних відносин, які довірили свої кошти фінансово-кредитним установам.

      Компенсаційні механізми є тільки одним з елементів системи захисту законних інтересів і прав інвесторів, які повинні застосовуватись у крайньому разі. Інституції компенсаційного механізму створюються в основному фінансово-кредитними установами, що працюють на відповідному сегменті фінансового ринку. Умовно можна виділити три види компенсаційних механізмів, які застосовуються у сфері фінансово-кредитних відносин у різних країнах світу – депозитні, кредитні та інвестиційні (рис. 5.3).

      Серед депозитних компенсаційних механізмів найчастіше застосовуються схеми гарантування вкладів фізичних осіб – клієнтів банку, що є поширеними в більшості країн світу. Інша схема – заохочення прагнення громадян нагромаджувати довгострокові заощадження в банківських установах за допомогою податкових пільг та премій для вкладників. Така схема є характерною для країн Східної Європи, Словаччини, Чехії, Угорщини та інших, які за допомогою подібних стимулів заохочують населення до участі у фінансово-кредитних відносин з приводу зберігання коштів на довгострокових депозитах, які в майбутньому будуть спрямовані на придбання житла.

      Вся работа доступна по Ссылке