Ґенезіс теорії регіональної економіки в контексті формування інвестиційної політики територіально-виробничих комплексів
Проблемам розвитку регіональної економіки у вітчизняній науці та практиці приділяється значна увага, оскільки відмінності у рівні економічного і соціального розвитку, природних умовах окремих регіонів є на сьогодні досить значними. Нерівномірність розвитку регіонів та рівня життя населення створює передумови для соціальної напруги в суспільстві, загрожує територіальній цілісності країни, стримує динаміку соціально-економічних показників, уповільнює ринкові перетворення та знижує їх ефективність. Як наслідок, ускладнюються трансформаційні процеси в економіці, підвищується ймовірність соціальних конфліктів та екологічних катастроф. Тому необхідним є підвищення ефективності розвитку регіональної економіки, що забезпечить мінімізацію негативних наслідків диспропорцій розвитку, створеня умов для сталого розвитку кожного регіону з урахуванням його особливостей.
Наголошуємо, що з поняттям «регіон» пов’язаний термін «регіональна економіка» – це науковий напрямок, який вивчає закономірність розміщення продуктивних сил і районів. Однією з функцій регіональної економіки є створення різних виробництв, які випускають продукцію міжгалузевого призначення [241]. Ефективність регіональної політики залежить від чіткого визначення території регіону, його меж, природно-ресурсного та соціально-економічного стану. За своїм масштабом, розміром території, місцем у територіальному розподілі праці виокремлюють мікрорайони (група адміністративних районів), мезорайони (як правило, дві-три області) і макрорайони (велика частина території країни, може налічувати до десяти й більше областей). Макрорайони в деяких інтерпретаціях називають ще великими економічними районами – саме цей підхід до інкорпорування стратегічного потенціалу регіональних господарських комплексів застосовано в цьому дослідженні.
У регіональній економіці вживається поняття «регіон» як територія, що, на відміну від терміна «район», не обов’язково є таксономічною одиницею в системі територіального членування, що дозволяє певну свободу в окресленні його географічних меж. Також термін «регіон» використовується в системі національних рахунків (СНР) при формуванні бази статистичних даних Держкомстатом України для позначення економічного району середнього рівня (обласного рангу) та міст Києва і Севастополя з метою відокремлення його від великого міжобласного інтегрального макромасштабного економічного району.
Дослідженню різних аспектів регіональної економіки присвячені публікації багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених, які розглядали загальні проблеми регіону [18; 25; 27; 32; 40; 67], соціально-економічний потенціал регіонів [9; 15], стратегії розвитку [35; 42; 49], проблеми прогнозування та моделювання [8; 22; 29; 51]. Аналіз зазначених та інших літературних джерел дає змогу уточнити розуміння основних категорій розвитку регіональної економіки, які є ключовими в нашому дослідженні.
Перш за все, необхідно зазначити, що в економічній літературі мають місце різні підходи до розуміння сутності регіону. В найбільш широкому змісті, термін «регіональний» (від лат. regionals - місцевий) означає належність до певної території - району, області, країни, групи країн [125, с.9]. Уточнення цього поняття зводиться до врахування різних елементів територіальних утворень. Наприклад, Е.Маркузен вважає, що регіон слід розглядати як формальну складну організацію, яка має набір взаємопов’язаних цілей і завдань, що визначені потребами населення, його окремими соціальними групами, яка дотримується зовнішньої форми, правил поведінки і діє в межах встановленого порядку [326, с. 293]. Е. Алаєв зазначає, що регіон є територією, яка за сукупністю її елементів відрізняється від інших територій і характеризується єдністю, взаємозв’язком складових елементів, цілісністю, при цьому така цілісність є об’єктивною умовю і закономірним результатом розвитку даної території [3, с. 67]. На думку М. Чумаченко, регіон необхідно розуміти як частину території держави, виділену за сукупністю різноманітних ознак в адміністративну одиницю, свідомо спрямовану та скоординовану для досягнення цілей суспільного розвитку і запобігання дії руйнівних або негативних зовнішніх сил [107, с. 14]. Схожої думки дотримуються В. Поповкін [191, с. 14], М. Бутко [32, с. 39].
Вся работа доступна по Ссылке
