Визначення складу дієвих технологій гарантування економічної безпеки інвестиційного розвитку територіально-виробничих комплексів

     

      Розвиток ринкових механізмів в економіці нашої країни, зміна форм і методів державного регулювання діяльності господарських систем, вплив зовнішнього середовища, поява конкуренції та необхідності адаптації підприємств до умов, що складаються у зовнішньому середовищі, зумовили необхідінсть визначення складу дієвих технологій у забезпеченні економічної безпеки інвестиційного розвитку територіально-виробничих комплексів регіонів.

      Важливою умовою нормального розвитку регіону є оцінка його стійкості, стабільності, безпеки. У сформованій макроекономічній ситуації можна виокремити ряд процесів, у силу яких економіка залишається нестабільною й тому несе в собі потужні заряди внутрішніх і зовнішніх загроз державі та її окремим регіонам. До них належать: спад промислового виробництва; загострення паливно-енергетичної кризи; руйнування матеріальної бази; руйнування науково-технічного потенціалу, утрата передових позицій за різними напрямками фундаментальної й прикладної науки, відтік «мізків»; погіршення стану бюджетних сфер життєдіяльності суспільства; деградація природного середовища; зниження до мінімуму інвестиційної активності; підвищення соціальної напруженості; погіршення демографічної ситуації; загострення криміногенної обстановки; повільний хід реформ, нестабільність законодавства.

      Необхідно підкреслити, що, незважаючи на тісний взаємозв’язок і взаємозалежність усіх елементів національної безпеки, вирішальна базисна роль у ній належить економічній безпеці. Так, не може бути надійної військової безпеки, політичної й соціальної стабільності, екологічної безпеки при неефективній економіці.

      Економічна безпека держави перебуває в тісній залежності від економічної безпеки її регіонів. Кожен регіон виступає полігоном, де відбуваються локалізовані соціально-економічні й інші процеси, здатні привести до незворотних змін у тих або тих сферах господарського комплексу регіону, що відіб’ється на економіці суміжних територій, а отже, й на економіці держави. Регіон у такій ситуації розглядається як об’єкт, що відбиває увагу центру на процеси, які гарантують економічну безпеку країни. Разом з тим регіон, у рамках існуючих повноважень, є провідником економічної політики держави.

      Таким чином, нестійка економічна ситуація в регіонах може загрожувати державній безпеці України. На підставі вищевикладеного дійдемо висновку, що виявлення різноманітних загроз економічній безпеці регіону та їхнє попередження необхідно робити з позицій сполучення інтересів держави й окремих регіонів. При цьому повинні враховуватися специфіка розвитку території, національні особливості проживаючого населення. Недооцінка специфічних особливостей регіонів може призвести до дестабілізації господарства країни, соціальних вибухів.

      Поняття «економічна безпека» має складну внутрішню структуру, що вимагає осмислення, проте єдина думка щодо неї поки відсутня.

      До недавнього часу проблеми економічної безпеки були предметом розгляду в основному західних фахівців. Дослідження їх робіт показало, що більшість країн, наприклад Японія, не виділяли «економічну безпеку» із загальної економічної політики, хоча зовнішньоекономічний блок іноді присутній як окремий компонент більш загальної доктрини «комплексної національної безпеки». Остання визначалася як державні зусилля, що охоплюють галузі зовнішніх відносин, економіки, військової справи та інші сфери діяльності, спрямовані на забезпечення національної безпеки від усіляких загроз. В такій же якості цей блок входить в кожну з трьох концепцій національної безпеки КНР, які всі разом складають те, що в Китаї називають теорією Ден Сяопіна.

      Аналіз визначень «економічної безпеки», запропонованих західними фахівцями, дозволяє класифікувати їх за такими критеріями (таблиця 5.1).

      У наукових колах України, також як і за кордоном, існують різні трактування поняття «економічна безпека». Ю. В. Макогон під економічною безпекою регіону розуміє сукупність поточного стану, умов і факторів, що характеризують стабільність, стійкість і поступальність розвитку економіки території, органічно інтегрованої в економіку країни як самостійної структури [172]. В. М. Геєць економічну безпеку визначає як основу життєдіяльності суспільства, його соціально-політичну й національну стійкість. Мету економічної безпеки він визначає як недопущення нераціонального за соціально-економічними, політичними й національними критеріями використання природних і трудових ресурсів, їхнього перерозподілу на користь конкуруючих країн [190]. О. М. Федорищева, О. М. Ральчук сутність категорії «економічна безпека» пов’язують з поняттями «розвиток» і «стійкість» як найважливішими її компонентами [308].

      Вся работа доступна по Ссылке