Сутність, місце, роль і функції інститутів у активізації інвестиційних процесів

     

      У витоків інституціонального аналізу перебували ідеологи інституціоналізму - напрямку, що виник наприкінці ХІХ першій половині ХХ століття і пов'язаного з роботами Т. Веблена, У. Мітчелла та Дж. Коммонса. Інтегратом наукових поглядів цих економістів стала ідея взаємної залежності економічних проблем з неекономічними (культурними, соціальними, правовими, ідеологічними), а також гостра потребу у втручанні держави до економічних процесів. У якості предмета дослідження виступали інститути. На думку Т. Веблена інститути являють собою «звичний, стійкий тип мислення або спосіб реакції індивіда на стимули, які формуються під випливом мінливості обставин»[14].

      Вітчизняні і закордонні економісти широкому діапазоні тлумачать поняття «інститут». На нашу думку, це пояснюється відсутністю подання чітко визначеного поняття «інститут», а також бажанням інституціоналістів застосовувати в економіці методи, які більш притаманні іншим суспільним наукам (право, політологія, соціологія). В результаті це обумовило те, що інституціоналісти втратили можливість говорити єдиною мовою економічної науки - мовою формул та графіків, і стало каталізатором подальшого активного розвитку даного напряму у 60 - 70 - ті роки ХХ століття, яке знайшло своє відбиття в розподілі школи інституціоналізму на «старий» і «новий» інституціоналізм, основу якого формувала відмінність у застосовуваних методах економічного аналізу та предмета дослідження (інститутів) [208].

      Вся работа доступна по Ссылке