Принципи інституційного регулювання інвестиційних процесів харчових підприємств

     

      До числа основних функцій інститутів, на нашу думку, варто віднести наступні:

      - координаційну;

      - розподільчу;

      - зниження трансакційних витрат.

      За допомогою функції координації здійснюється регулюючий вплив на економічну діяльність ринкових агентів. Дана функція пов'язана з поділом праці та процесами обміну. Кожна зі сторін через процеси обміну реалізує власні інтереси, що передбачає наявність певного механізму взаємодії між ними. Тому суть функції координації інститутів зводиться до узгодження інтересів учасників процесу обміну та максимальному досягненні ними цілей.

      Обмін охоплює сферу обігу, виробництва і споживання.

      Він передбачає обмін продуктами в якості товарів а також обмін діяльністю, результати якої не набувають форми товарів.

      У дослідженні Л.Антонюк виділено такі типи координації, які притаманні сучасній економіці [8]: - традиційний принцип (може здійснюватися на основі традицій, звичаїв, репутації, а також наявності специфічних навичок);

      - ринковий розподіл ресурсів (або ринковий принцип);

      - колективна солідарність (принцип, основою якого є орієнтація на загальний добробут);

      - індустріальний принцип (характеризується стабільністю у часі та незворотністю процесів інвестиційного забезпечення виробництва).

      Відповідно до наукової концепції Л. Тевено, кожен тип координації має у наявності специфічні обслуговуючі інститути, а функція координування передбачає наявність широкого кола зазначених інститутів. Так, наприклад, в ринкові діяльності обмін передбачає специфікацію прав власності щодо ресурсів, які є об'єктами цих процесів обміну. Безпосередньо розподіл прав пов'язаний з потребою існування правил, за допомогою яких врегульовуються процеси відчуження об'єкта обмінних процесів.

      Координація спроможна усунути проблему існування суперечливості шляхом визначення меж раціональної поведінки через окреслення можливої множини альтернатив поведінки. Отже, координація забезпечує формування більш передбачуваної поведінки учасників обмінних процесів. Як інституційні обмеження можуть виступати ідеологічно-етичні та правові інститути, а також інші обмеження неекономічного плану, які зумовлюють вибір форми поведінки. Обмеження є однаковими для всіх аналогічних ситуацій обмінного процесу і всіх учасників, що сприяє зниженню рівня невизначеності очікувань сторін процесу обміну стосовно поведінки інших. Можливість зниження рівня невизначеності в економічній системі, на нашу думку, становить важливу умову стабільності розвитку процесів макроекономічного рівня. Це надає можливість всім ринковим агентам, включаючи державу, збільшити час вибору контрагентів і сформувати очікування на тривалий термін, що безпосередньо спрощує і сам процес вибору, знижуючи рівень трансакційних витрат на пошук, обробку та використання необхідної інформації стосовно поведінки учасників процесів макроекономічного рівня. Інститути через виконання координаційної функції вирішують проблему досягнення узгодженості очікувань.

      Циклічний характер економічних ситуацій процесів обміну між його учасниками зумовлює усвідомлення важливого значення інститутів у забезпеченні реалізації ринковими агентами власних інтересів. Це спонукає суб’єктів ринкових відносин формувати і використовувати інститути. У зв’язку з цим, на наш погляд, можна стверджувати, що процесу формування і добору інститутів як засобів забезпечення координації не властивий стихійний характер. Ми вважаємо, що важливість функції координації інститутів є пов'язаною зі спроможністю усувати конфлікт інтересів агентів ринкової взаємодії у національній економічні системі, інакше кажучи, чинити протидію опортуністичній поведінці, тобто поведінці агентів економічних відносин відповідно до власних інтересів і не обмежене моральними принципами.

      Виділяють постконтрактний та предконтрактний опортунізм. Постконтрактний опортунізм виражається в приховуванні інформації і дій після укладання угоди, які зачіпають інтереси одного з контрагентів, інакше кажучи, суб'єктивний ризик, а предконтрактний опортунізм спрямований на свідоме приховування інформації до укладання угоди, тобто - це погіршуючий відбір.

      Таким чином, інститути забезпечують мінімізацію втрат в національній економічній системі від нескоординованості дій суб'єктів ринкової взаємодії. Інститути забезпечують поінформованість учасників макроекономічних процесів для формування їх узгодженої поведінки, що призводить до підвищення загального рівня ефективності та забезпечує детермінацію результатів їх взаємодії [69].

      Вся работа доступна по Ссылке