Умови і особливості формування інституційних механізмів підтримки інвестиційної діяльності харчових підприємств

     

      З інституціональної точки зору державу можна визначити як особливу організацію, якій делеговані частина громадянських прав, на основі яких вона нею здійснюється діяльність, тобто природу держави можна визначити через владні відносини, що виникають між державним апаратом і громадянами. Розподіл прав між державою та громадянами визначено конституцією, що має функцію соціального контракту. Громадяни добровільно надають відмову на частину своїх “природних” прав і передають їх державі, тому що вони мають впевненість, що державою будуть краще реалізовано ряд функцій щодо забезпечення процесів взаємовідносин. Крім того, надання суспільству державою колективних благ, забезпечує заощадження на масштабах їх виробництва.

      Таким чином, якщо б суспільство самостійно забезпечувало себе даними благами, а це можливе, то їх виробництво обходилося б кожному члену значно дорожче. Тому економічно більш вигідно наймати таку особливу організацію як держава, що в обмін на податки забезпечує суспільство колективними благами.

      Таким чином, на нашу думку, держава являє собою особливий тип організації, що фундаментально різниться від інших організацій, що існують у ринковій економіці, що полягає в наступному:

      - споконвічно формування держави передбачало набуття нею статусу політичної волі чи носія влади;

      - державою з метою забезпечення політичної волі запроваджуються інститути примусу та покарання, які мають принципові відмінності проти ринкових інститутів;

      - держава, по своїй суті, являє собою орган, що забезпечує досягнення суспільних цілей і, при цьому є апаратом чиновників, який ухвалює рішення від імені суспільства в цілому і які переслідують особисті, а іноді, лобіюють цілі певних груп, при цьому чиновник інтегрує у своєму виборі суспільні, групові та особисті цілі таким чином, щоб забезпечити максимум добробуту за умов певних обмежень, що зумовлені специфікою його діяльності, тому самій державі притаманне “роздвоєння”;

      - державні рішення є глобальними і чинять вплив на національну економічну систему в цілому і є тривалими у часі;

      - відповідальність держави прийняті рішення є менш персоніфікована, оскільки рішення безпосередньо ухвалюються колегіально, і тому особи, що приймають рішення, несуть колективну відповідальність чи солідарну безвідповідальність (“нізкого спитати”).

      Специфічні особливості держави, на нашу думку, дозволяють визначити її як набір інститутів ухвалення рішень неринкового типу.

      На наш погляд, в сучасній економіці основні функції держави є наступними:

      - специфікація та захист прав власності, що забезпечує захист власника від несанкціонованого використання ресурсу іншими особами, а держава у такому випадку є гарантом дотримання прав власника, що сприяє стабілізації функціонування національної економічної системи, так як надає можливість розробляти стратегічні плани розвитку економічної діяльності без загрози використання ресурсу іншими агентами економічної взаємодії, які не наділені виключним правом власності на ресурс, тобто дана функція забезпечує специфікацію права власності на ресурс, а держава є гарантом дотримання прав власності;

      - забезпечення повної поінформованості учасників ринкової взаємодії, щодо стану ринку з мінімальним рівнем витрат та мінімальним спотворенням інформації, що сприяє підвищенню загальної макроекономічної стабільності національної економічної системи;

      - розробка стандартів виміру і ваги, що дозволяє знизити витрати оцінки якості обміну товарів та послуг, у більш широкому змісті, до розробки універсальних заходів відноситься і організація державою грошового обігу, тому що універсальний засіб обміну є однією з найважливіших функцій грошей, негативних фактором невиконання державою цієї функції може бути інфляція і демонетизація, що може зумовити порушення у ціновій і контрактній системах, загальноекономічний та технологічний занепад національної економіки;

      - формування механізмів і каналів фізичного товарообміну, а саме: інфраструктура ринку повинна містити в собі не лише канали обміну інформацією, але і канали фізичного руху товарів та послуг (транспортна мережа, організовані торгові майданчики), що безумовно, має забезпечуватися державою, як стороною, яка є відповідальною і зацікавленою у належному рівні розвитку процесів ринкової взаємодії у національній економічній системі, а також стороною, яка не має економічної зацікавленості, у спотворенні інформації, яка має відношення до агентів ринкової взаємодії і має матеріальні можливості для значних вкладень для фінансового забезпечення проектів високої вартості, що стосуються будівництва дорожньої мережі, великих торгівельних площ та інших складових ринкового інфраструктурного забезпечення;

      - обмеження доступу агентів ринкової взаємодії до певних видів ринків, в тому числі доступ на вітчизняні ринки нерезидентів, тобто впровадження певного типу зовнішньоторгової політики, що надає можливість чинити вплив на рівень конкурентності або монополізованості національної економічної системи: чим більше прагнення держави до формування рівних можливостей доступу для всіх економічних суб'єктів, тим більш високий рівень конкурентності ринкових структур такої економіки, а конкурентна боротьба є процесом, через який відбувається еволюційний відбір інновацій з найбільшим рівнем ефективності не тільки в сфері технологій, але і сфері організації, з іншого боку, певний рівень упередженості держави стосовно розподілу прав доступу на ринки серед суб'єктів господарювання призводить до виникнення природних монополій, у той же час, державою має захищатися певне коло монополістів, монополія яких виникла як результат створення нової технології або продукту з використанням державної системи патентування і ліцензування (окремий випадок реалізації першої функції держави), а відсутність даної системи може обумовити гальмування технологічного розвитку національної економічної системи;

      - правоохоронна діяльність і виконання ролі “третьої” сторони (суду) у конфліктах, що дозволяє державі не лише встановлювати економічні правила і запроваджувати інститути, але і примушувати до виконання цих правил і норм всіх учасників ринкових відносин, роблячи недотримання правил економічно невигідним, що вирішує проблему невизначеності у взаємовідносинах між ринковими агентами, що підвищує загальну макроекономічну стабільність національної економіки; забезпечення суспільства колективними благами, тобто такими благами, споживання яких здійснюється всіма членами суспільства колективно, всі одержують порівну і виключити споживання певного блага для окремого члена суспільства неможливо, оскільки користування даним благом є обов'язковим, в першу чергу - це оборона і охорона здоров'я, у меншій мірі освіта, тому що це благо не має властивості бути включеною зі споживання.

      Вся работа доступна по Ссылке