Проектування механізму забезпечення харчових підприємств інвестиційними ресурсами

     

      Розвиток підприємницької ініціативи вимагає певної економічної свободи для реалізації комерційних інтересів і проектів. Економічні стимули при цьому можуть створюватися економічними інституціями. Це повною мірою належить й до інвестиційної діяльності. Механізм інституційного регулювання харчової галузі включає комплекс заходів впливу державних та недержавних інститутів на систему економічних відносин і має ряд принципових особливостей, почасти обумовлених трансформаційним періодом. Зокрема слід виходити з того, що продовольчий комплекс в умовах ринку займає особливе положення, що не дозволяє йому повною мірою й на рівних брати участь в міжгалузевій конкуренції.

      Низькодоходне сільське господарство, що є основою діяльності підприємств харчової промисловості, залежить від природних факторів і має яскраво виражений сезонний характер виробництва, і, як правило, є більш відсталою в технологічному плані галуззю в порівнянні із промисловістю. Вкладені в нього капітали приносять меншу віддачу. Рівень аграрного виробництва прямо впливає на стан продовольчої безпеки країни. Більш відстале в плані розвитку продуктивних сил, сільське господарство є відносно статичною галуззю, що повільніше, ніж інші, пристосовується до змінних економічних і технологічних умов.

      З урахуванням цих обставин у більшості країн з ринковою економікою діють розвинені системи державної підтримки аграрного виробництва, як основи харчової галузі і запоруки продовольчої безпеки. Їх основними завданнями є:

      - підтримка стабільної економічної ситуації в галузі;

      - стабілізація ринкової кон'юнктури й коливань прибутковості підприємств;

      - запобігання небажаних міграційних процесів;

      - підтримка продовольчої безпеки на належному рівні;

      - фінансування програм розвитку виробництва;

      - допомога в адаптації до нових умов;

      - захист внутрішнього ринку;

      - забезпечення конкурентоспроможної участі національних товаровиробників у міжнародному поділі праці й т.д.

      При цьому застосовується гарантована скупка надлишків продукції за мінімальними цінами, закупівельні й товарні інтервенції на ринку продовольства, специфічні форми пільгового кредитування, митне регулювання (як економічне, так і адміністративне) тощо.

      Комплекс заходів державної підтримки знаходить висвітлення у відповідних законах, їх використовують залежно від реальної ситуації на ринку продовольства. Вони можуть бути згруповані по цільовій ознаці. На наш погляд, основними з них є наступні:

      1. Підтримка доходів виробників. Сюди входять компенсаційні платежі при збитку від стихійних лих, платежі за збиток, пов'язаний з реорганізацією виробництва.

      2. Цінове втручання, що передбачає ряд заходів впливу на ринок продовольства: підтримка внутрішніх цін, встановлення квот, встановлення податків на експорт і імпорт продовольства. 3. Компенсація витрат, що включає заходи щодо субсидування виробників, що купують засоби виробництва: субсидування або пільгове оподатковування при придбанні сировини, матеріалів тощо; субсидування виплат відсотків по отриманих кредитах; субсидування виплат по страхуванню майна.

      Вся работа доступна по Ссылке