Особливості стратегії розвитку підприємств агропродовольчої сфери в умовах підвищеної небезпеки настання кризових подій

     

      Сільськогосподарське виробництво, значно залежить від численних природних чинників, проявляє певну нестійкість вже через свою власну специфіку. Оскільки сільське господарство має справу з живими організмами, то логічно простежується небезпека загибелі тварин в результаті захворювань або порушень технологічних процесів. Урожай сільськогосподарських культур під час визрівання схильний до пошкодження шкідниками. Після дозрівання урожаю, як під час його прибирання в полі, так і під час зберігання, він схильний до різних видів псування. Всі ці обставини, навіть при загальній сприятливій зовнішній обстановці, роблять сільськогосподарське виробництво уразливим до кризових ситуацій. Це говорить про підвищену небезпеку настання кризових подій в масштабах окремо узятого сільськогосподарського підприємства і АПК в цілому.

      Подальше осмислення цього положення обумовлює необхідність узагальнити теорію питання і спробувати в максимальній мірі розкрити основні теоретичні положення проблеми протистояння кризовим проявам в умовах сільськогосподарського підприємства.

      Оскільки окремо узяте сільськогосподарське підприємство, що є основною ланкою всього сільськогосподарського виробництва, може піддатися настанню кризових подій з різних сторін, то і спроба розробки антикризових заходів повинна враховувати всю цю різносторонність, нести в собі необхідну глибину пізнання процесу і передбачати негативні явища у вичерпному масштабі. В зв’язку з цим, перш за все, необхідно розглянути фундаментальні положення цього блоку теоретичних знань.

      Блок антикризових заходів щодо конкретних кризових проявів на рівні сільськогосподарського підприємства повинен відповідати критерію універсальності і поширювати свою дію і на проблеми інших підприємств АПК і АПК України в цілому. Необхідно сформувати основи системи антикризових заходів стосовно сільського господарства країни і АПК в цілому.

      Авторське визначення терміну криза звучить як явище різкого порушення системи суспільних і виробничих взаємин, що склалися, пов’язаних з втратою ресурсів, що були раніше, в результаті зміни істотних системоутворюючих чинників.

      Головний акцент у визначенні робиться на явище, що супроводжується істотним порушенням якихось, раніше стабільних, характеристик. Причому, зміна характеристик в бік підвищення або пониження не має принципового значення. Світовій економіці більш знайомий такий вид кризи, як криза перевиробництва. Просте перевищення випуску продукції понад існуючу ємність ринку неминуче веде до кризи у сфері збуту.

      Таким чином, різка зміна істотних характеристик в якійсь системі, що склалася до цих пір, це і є прояв кризи, що зароджується. Якщо погіршуються характеристики виробництва продукції на окремо узятому підприємстві і зменшується величина прибутку, то це - первинні кризові прояви.

      Під кризовою розуміється така ситуація, яка нанесла або здатна нанести якусь втрату господарству, окремо узятій людині, групі людей і суспільству в цілому. На противагу кризової ситуації антикризова ситуація розуміється як осмислена і відлагоджена заздалегідь за допомогою різних профілактичних антикризових заходів обстановка, що виключає саму вірогідність настання тієї або іншої кризи.

      Вся работа доступна по Ссылке