Алгоритм вирішення антикризових завдань в рамках підприємств агропродовольчої сфери

     

      У плані забезпечення економічної безпеки підприємства величезну роль грають ті нормативні і правові акти, які регламентують діяльність підприємства. Особливо серйозне це положення виявляється при регламентації діяльності сільськогосподарського підприємства.

      Подібно до того, як в період продрозкладки ряд сільськогосподарських виробництв залишалися без посівного матеріалу і не забезпечувався сам процес відтворення робочої сили сільськогосподарських підприємств, нинішнє положення справ можна характеризувати також як вельми далеке від досконалості. Деякі нормативні матеріали, що регламентують умови роботи сільськогосподарських підприємств, закладають перед ними небезпеки настання кризових подій.

      Перед керівником сільськогосподарського підприємства стоїть досить неприємна дилема: якщо він ігнорує існуючі закони і інструкції, що діють, то ризикує зустрітися з виявом цікавості до нього наглядових органів; якщо ж він чітко слідуватиме законам і інструкціям, він може приректи своє підприємство на загрозу виникнення локальної кризи. Широко поширений в даний час шлях порушення законів не є в цьому відношенні рятівним. Проблема забезпечення економічної безпеки сільськогосподарського підприємства вважається пріоритетною. Тому єдиним розумним шляхом в цьому плані слід рахувати шлях подальшого вдосконалення законодавства і супутніх йому всіляких нормативних актів.

      В цьому відношенні особливий неспокій викликають питання заборони зберігання необхідних для локалізації кризи запасів зокрема, запасів наявних грошових коштів, які керівник сільськогосподарського підприємства має право тримати в сейфі підприємства. Інструкції міністерства фінансів, що діють, не обумовлюють необхідності подібного роду резервів.

      Разом з тим не варто не враховувати і особисту відповідальність керівника за ухвалення тих або інших власних конкретних рішень. Наприклад, причиною виникнення локальної кризи може стати ризиковане господарювання. Правильніше сказати, безвідповідальне господарювання з порушенням певних правил як по наявності необхідних запасів, так і по витрачанню наявних грошових коштів.

      Оптимальне господарювання в рамках сільськогосподарського підприємства припускає постійну наявність певного рівня запасів як в грошовій, так і в матеріальній формах. Спроба графічного відображення цього положення стосовно грошових коштів зроблена на рис. 4.2. Лінія витрат не повинна наближатися до лінії доходів. Завжди у будь-яких обставинах, повинен спостерігатися певний резерв грошових коштів; повинні чітко простежуватися що ростуть до оптимального розміру технологічні, антикризові і так звані “буферні” запаси, тобто запаси, зроблені наступного року, призначені для продажу або для підвищення власного кредитного рейтингу.

      Вся работа доступна по Ссылке