Теоретичні основи розробки моделі єдиного оцінного комплексу для вирішення антикризових завдань підприємств агропродовольчої сфери

     

      Сучасна теорія вартості і цін грунтується на ідеї оптимізації господарських процесів. Кожен суб’єкт господарювання вирішує ту або іншу оптимізаційну задачу: скорочення витрат виробництва, максимізації прибутку, раціональне використання ресурсного потенціалу.

      В ході вирішення цих оптимізаційних завдань використовуються всілякі оцінки: продуктів, чинників виробництва (праця, земля, капітал). Ці оцінки характеризують внесок чинників виробництва в підсумковий продукт або внесок продукту в збільшення загальної вигоди споживача.

      Вирівнювання первинних оцінок продуктів і чинників виробництва на ринку приводить до появи рівноважних ринкових цін. При досягненні ринковими цінами рівноважних значень встановлюється ефективний розподіл ресурсів між різними суб’єктами господарювання, оскільки прагнення ринкових цін до рівноваги відбувається при вільному перерозподілі продуктів і чинників виробництва.

      Ця основоположна ідея оптимізації повною мірою сприйнята вченими в області економічної теорії і розвивається в даний час з різними варіаціями. Розвиток сучасної теорії вартості і цін - це і є конкретне втілення розвитку ідеї оптимізації.

      Проте побудова теорії не може бути закінченою, якщо не розглянуті і всілякі порушення ходу ефективного розподілу ресурсів. Порушення стають результатом різного роду криз, викликаних монополізацією виробництва, неправильними діями держави по регулюванню економіки, інфляцією, здатною порушити рівновагу цін, що склалася, зовнішніми чинниками, що пов’язують результат дії одних господарюючих суб’єктів з іншими.

      Економічна теорія, починаючи з А. Сміта і Д. Рікардо, схильна до спрощеного тлумачення вартості. В умовах конкуренції одні види витрат пропонується враховувати, підраховуючи при цьому їх числові значення, а інші види витрат цими авторами лише виправдовуються. Результатом такого спрощеного підходу є спрощене відношення до вирішення соціально-економічних завдань, що призводить до кризового стану.

      Д. Рікардо, наприклад, вважав, що в ході визначення природної ціни праці на ринку вона може падати до такого ступеня, що потреба і позбавлення скорочують чисельність населення. Відмічений взаємозв’язок спрощених теоретичних підходів в цій області відображається в оцінках підсумків наступних кризових подій.

      Пояснення ціни через граничні витрати і граничну корисність придатно для національної економіки тільки у тому випадку, коли суспільство знаходиться в благополучному, безкризовому стані. Приписувана механізму ринкових цін здібність до встановлення ефективного розподілу ресурсів реалізується лише при функціонуванні виробництва, що не викликає неспокою з приводу спричинення збитку суспільству. В стані кризи, катастрофи природа ціни стає нез’ясовною з погляду традиційних теорій. У цей період страждання і горе людей не піддаються описам і формулам економістів. У теж час не можна нехтувати і тим збитком, який наноситься економіці і реальним громадянам в результаті настання кризи.

      У ідеальній ситуації ціни на продукти праці і на чинники виробництва повинні бути узгоджені один з іншим, вони утворюють систему змінних, які є рішенням однієї задачі, - оптимального розподілу ресурсів. Засновники ідеології ринкового лібералізму А. Сміт і Д. Рікардо вважали, що сили, що діють на ринку, підтримують розумний порядок. Царицею і суддею на ринку є ціна. Вона регулює розподіл ресурсів в економіці, вирішує що і скільки виробляти, сама справляється з ускладненнями, що виникають в економіці.

      За цією логікою, якщо на ринку праці виникає перевищення пропозиції над попитом, то ціна праці або реальна заробітна плата знижується до тих пір, поки не скоротиться чисельність охочих працювати за цю плату. Іншими словами - якщо з’являється невідповідність між числом охочих отримати роботу і числом робочих місць, то відповідно до найважливішого принципу ринкового лібералізму - свободи ринкової ціни - ця невідповідність буде усунена вимиранням надмірного населення. Не випадково теорія ринкового лібералізму не тільки не змогла пояснити феномен безробіття, але і серйозно не торкнулася цієї проблеми.

      Така система безкризових рівноважних цін - не єдина в економічній теорії. Р. Кейнс, вивчаючи критичний (кризовий) стан економіки, відстоював необхідність втручання держави в економіку в екстренних випадках. На його думку, критичний стан економіки, викликаний скороченням прибули до її мінімального розміру, викликає масове розорення підприємств, руйнування культури, утворення, руйнування природи, оскільки немає засобів для її охорони.

      Серед економістів, що приділяли значну увагу умовам стабільного розвитку, особливе місце належить До. Марксу. Вивчаючи динаміку розподіли доходів, рушійні сили виробництва, він розкрив умови розширеного відтворення і проаналізував схему розширеного відтворення.

      Саме цю теорію в певному значенні можна вважати теорією збалансованості виробництва. К. Маркс дав класичні визначення товару, ціни, вартості і споживчої вартості. На його думку, корисність речі робить її споживною вартістю. При розгляді споживних вартостей він завжди припускав їх кількісну визначеність. Йому належить наступний вислів: “Оскільки товар купується покупцем не тому, що він має вартість, а тому, що він є “споживча вартість” і вживається для певної мети, то само собою зрозуміло: 1) що споживчі вартості “оцінюються”, тобто досліджується їх якість (точно так, як і кількість їх вимірюється, зважується і тому подібне); 2) коли різні сорти товарів можуть замінити один одного для тих же цілей споживання, тому або іншому сорту віддається перевага” [77, з. 387]. Разом з тим йому належить і широко відомий спірний вислів щодо того, що споживчі вартості товарів слід віднести до об’єктів дослідження товарознавців [77, з. 415].

      Стосовно нашого дослідження ціна розглядається як складова загальної характеристики товару в процесі його створення і споживання. Розвиваючи цю загальну концептуальну лінію [51, 52, 55, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 65, 66, 67], Гусєв Ю. висловив ідею про те, що споживча вартість проявляє себе лише в користуванні або споживанні. В процесі практичного використання товару змінюється його вартість і кількісні параметри споживчої вартості. Знос, на його думку, і є процес кількісного зменшення споживчої вартості. Тому він запропонував розглядати споживчу вартість як економічну категорію, яка є предметом дослідження економічної науки [57].

      Вся работа доступна по Ссылке