Методологічні основи наукового пізнання перестрахувальних відносин
Панівною тенденцією сучасності є розвиток ринкових відносин, які трансформують макроекономічні зв’язки у національній та міжнародній економіці, фінансово-економічне, інформаційне і правове середовище функціонування суб’єктів господарювання, засади державного регулювання соціально-економічних процесів у суспільстві. “Ринкові перетворення сучасної епохи представляють якісно нову систему економічних відносин” [6, c.5], стрижневою основою яких є гармонізація відносин власності, глобалізація світової економіки та розвиток інтеграційних зв’язків.
Ринковий механізм розвивається за законами жорсткої конкуренції, тому не забезпечує жодних гарантій безперебійного суспільного виробництва, підтримання соціальної стабільності та убезпечення всіх сфер життєдіяльності людства. Усвідомлення суспільством змін, що відбуваються у світі, обумовлених інтелектуалізацією та глобалізацією господарських процесів, переходом до інформаційної цивілізації, технологічною, енергетичною та фінансовою взаємозалежністю, загрозами, пов’язаними з природними катаклізмами і тероризмом, змушує шукати суспільні форми захисту і безпеки життя й діяльності, зокрема через інститут страхування [16, c.6]. Сучасне суспільство, породжуючи нові ризики, потребує якісно нових механізмів їх нейтралізації, що призводить до зміни парадигми в теорії страхування та перестрахування.
Одним із вагомих фінансових інструментів регулювання економічних відносин, зниження рівня страхового ризику і невизначеності функціонування ринкової економіки є перестрахування. Як своєрідний механізм підтримки економічної рівноваги та фінансової безпеки в суспільстві перестрахування забезпечує стійкі гарантії додаткового захисту економічних інтересів учасників страхових процесів і набуває стратегічного значення у контексті макроекономічної стабілізації національної економіки. Водночас “перестрахування робить можливим міжнародний перерозподіл страхового фонду навіть в умовах жорсткого державного валютного регулювання й обмеження доступу на національний страховий ринок іноземного капіталу” [357, c.18]. Об’єктивна необхідність перестрахувального захисту в ринкових умовах, потреба страхового ринку в захисті від наслідків ризикових подій сприяє формуванню ринку перестрахування, що має свої специфічні ознаки, які визначають його економічну природу, та проблеми, що потребують детального дослідження і розв’язання.
Проблемні наукові тенденції у перестрахувальній сфері підтверджуються відсутністю комплексного системного дослідження концептуальних засад перестрахувальної діяльності, що зумовлено багатьма причинами.
По-перше, це відсутність єдиного, загальноприйнятого наукового підходу до формування теорії перестрахування. Багаторічний розвиток страхової індустрії супроводжується теоретичним узагальненням усіх наукових доробків із питань страхування і перестрахування, що, своєю чергою, зумовлює наявність різних концепцій та поглядів, які ускладнюються з урахуванням визначальних тенденцій розвитку ринкового господарства. Як зазначив професор М. Мних, “різноманітність концептуальних підходів, критичні зауваження іноземних експертів свідчать, що проблема вимагає поглибленого вивчення, апробації та впровадження альтернативних варіантів. Більшість кращих вітчизняних авторів торкаються аспектів стосовно самої проблеми без достатнього обґрунтування механізмів її реалізації” [193, c.6-7].
По-друге, недостатність в Україні фундаментальних теоретичних досліджень у сфері страхування в сучасних умовах і практично їх відсутність стосовно перестрахування, що пов’язано з незначним періодом функціонування ринку перестрахування як невід’ємного та взаємозалежного зі страховим ринком. Теорія перестрахування перебуває на етапі становлення і суттєвих перетворень, безпосередньо пов’язаних із переходом від державної монополії до ринкових відносин та переживає період активних змін, зумовлених трансформацією світової економічної системи і національними особливостями, що впливають на сучасні інтеграційні зв’язки та процеси глобалізації. Досліджуючи проблеми вітчизняної страхової науки в сучасних умовах, професор О. О. Гаманкова наголосила, що “необхідні нові ґрунтовні економічні дослідження, оскільки навіть найдосконаліша економічна теорія з часом вимагає переосмислення, оскільки наукова думка визріває на підґрунті реального економічного життя” [51, c.29-30].
Вся работа доступна по Ссылке
