Теоретико-прагматичні підходи до з’ясування сутності перестрахування

     

      Суттєві зміни у системі економічних відносин України з переходом на ринкові засади господарювання докорінно трансформували основи страхової діяльності, окреслили нові завдання страхової науки щодо напрацювання нових напрямів підвищення фінансової стабільності держави та добробуту її населення. На жаль, для сучасної вітчизняної страхової науки характерна певна фрагментарність у концептуальних підходах до розуміння ролі перестрахування як важливого невід’ємного елемента забезпечення надійного страхового захисту всіх учасників страхових відносин.

      Методологія дослідження перестрахування передбачає з’ясування його економічної сутності, характеристику основних функцій, аналіз методів та форм організації перестрахувального захисту. Реалізація таких підходів дасть змогу сформулювати поняттєвий апарат дослідження, висвітлити основи формування ринку перестрахування, визначити його роль та окреслити сучасні пріоритети розвитку в українській економіці. Узагальнюючи позиції учасників дискусії щодо визначення економічної природи перестрахування та його місця у системі страхових відносин, виокремимо теоретичний і прикладний підходи до з’ясування сутності перестрахування та його сучасного змістового наповнення.

      Суть теоретичного підходу полягає у визначенні економічної сутності перестрахування. Як зазначила Т. А. Ротова, “з фінансово-економічної точки зору перестрахування – це система економічних відносин, згідно з якою страховик, беручи на страхування ризики щодо захисту майнових інтересів фізичних і юридичних осіб, частину відповідальності за ними з урахуванням своїх фінансових можливостей передає на узгоджених умовах з метою створення збалансованого страхового портфеля, забезпечення рентабельності страхових операцій, фінансової стійкості та платоспроможності” [266, c.335]. У цьому визначенні автор зосередила основну увагу на предметі страхування, меті й завданнях перестрахувальної діяльності для прямого страховика. Однак таке трактування перестрахування не розкриває сповна його економічну сутність, оскільки у ньому не розкритий предмет перестрахувальних відносин, не зазначено фінансові умови передачі частини відповідальності за прийнятими ризиками та не чітко вказані суб’єкти перестрахувальних відносин. Аналогічним є підхід до пояснення економічного змісту перестрахування у В. Т. Александрова, В. В. Шахова [280, c.218-219; 346, c.186].

      Досліджуючи економічну сутність перестрахування, К. Є. Турбіна наголосила на участі перестраховика на визначених умовах і за певну плату в перерозподілі застрахованого ризику між прямим страховиком та перестраховиком і його участі в покритті збитків, які зобов’язаний оплатити прямий страховик у зв’язку із страховими виплатами, що настали за прийнятими на страхування ризиками [317, c.39]. Дослідниця зазначила учасників перестрахування, його призначення. Проте доцільно конкретизувати це визначення в частині джерела забезпечення перестрахувального захисту.

      Вся работа доступна по Ссылке