Формування теорії перестрахувального ринку: вихідні методологічні домінанти

     

      В українській економічній науці на межі ХХ-ХХІ століть виокремилися нові наукові концепції та напрями досліджень, які пов’язані передусім із трансформаційними перетвореннями в нашій країні. Перед науковою елітою постала необхідність вивчення та наукової інтерпретації тих ринкових процесів, які докорінно змінили роль страхування і перестрахування у соціально-економічному житті людства. З іншого боку, посилення інтеграційних та глобалізаційних процесів потребує перегляду особливостей вітчизняного страхового сектору та їх оптимального поєднання із тенденціями розвитку світового страхового простору. Новітньою формою організації економічних відносин у страховій системі України є ринок перестрахування, який в сучасних умовах виокремився як економічне явище, змінюючи кількісні показники функціонування (зростання кількості перестрахових операцій, їх поширення) на якісні (зміна ролі, функціонального призначення, моделей поведінки і стратегій діяльності учасників).

      З огляду на дослідження ринку перестрахування як порівняно новий напрямок наукового вчення зазначимо, що стан теоретичного і методологічного рівня розробок у сфері його функціонування вказує на наявність багатьох невирішених питань. Несформований остаточно категоріально-понятійний апарат, зокрема нема тлумачення поняття ринку перестрахування, визначення його економічної природи та інституційної структури, перестрахувальної послуги як структурного елементу перестрахувальних відносин та вихідної домінанти формування перестрахувального ринку. Відсутність ґрунтовних та фундаментальних досліджень перестрахувального ринку призводить до поглиблення теоретико-методологічних і методичних проблем, що безпосередньо відображаються у практичній діяльності перестраховиків та негативно впливають на сучасний стан вітчизняного перестрахування.

      Наявність зазначених проблем та необхідність їх розв’язання значно підвищує актуальність наукового вивчення питань формування теорії ринку перестрахування, побудови новітнього парадигмального підходу до його теоретичної концептуалізації та пошуку нових механізмів ефективного розвитку в сучасних реаліях.

      Теорія ринку перестрахування як один із напрямків страхової науки представляє собою вчення, комплекс поглядів та ідей, які дають змогу сформулювати цілісне розуміння закономірностей і суперечностей функціонування й розвитку перестрахувального ринку. Предмет дослідження – сукупність економічних відносин і взаємозв’язків між учасниками ринку перестрахування, що приймають безпосередню участь у процесі забезпечення перестрахувального захисту, формуючи інституційно-організаційну структуру ринку, та купують й продають перестрахувальні послуги, створюючи економічне середовище та сферу послуг. Об’єктом вчення є ринок перестрахування як важливий сегмент страхового сектору національної економіки, функціонування якого характерне специфікою перестрахової діяльності, особливостями об’єкта і суб’єктів перестрахових операцій. Методологічну основу теорії ринку перестрахування формують вихідні постулати економічної науки, концептуальні положення страхової теорії, наукові напрацювання вітчизняних і зарубіжних учених із широкого спектра проблем, пов’язаних із становленням, функціонуванням і розвитком перестрахувального ринку. Серед альтернативних науково-методологічних підходів до сучасних досліджень ринків перестрахування доцільно, на нашу думку, виокремити такі економічні теорії: галузевих ринків, конкуренції, фірми, державного регулювання; інституціональну й еволюційну теорії. Цілком логічним та доцільним вважаємо застосування наукових доробок цих теорій до формування теорії ринку перестрахування, адже їх методологічний потенціал, об’єднуючи одночасно теоретичний аналіз, історичні дослідження, вивчення ситуації у конкретному ринковому середовищі та поведінкові функції учасників ринку в умовах конкуренції, й досліджуючи соціально-економічні явища та процеси за постійних змін і трансформацій, дає змогу адекватно модернізувати траєкторію розвитку перестрахового ринкового середовища. Методологічні підходи до дослідження ринкових відносин змінювалися водночас з еволюцією економічної системи і розвитком економічної думки, у контексті творчого переосмислення вихідних постулатів і теорій в результаті трансформаційних перетворень у суспільному житті. Зі зміною поглядів на проблеми економічного буття, з переглядом економічних гіпотез, що пояснюють певні явища і процеси на різних етапах розвитку економіки, виникли нові конкуруючі напрямки в економічній науці: класична і неокласична теорії, теорії інституціоналізму і еволюціонізму тощо.

      Вся работа доступна по Ссылке