Проблемні тенденції формування українського ринку професійного перестрахування
В умовах утвердження ринкових відносин та негативного впливу фінансової кризи підвищується роль перестрахування у страховій системі як механізму захисту страховиків від ризиків невиконання зобов’язань перед страхувальниками за договорами страхування, забезпечення гарантії фінансової стійкості їх страхових операцій і платоспроможності. Підтримання економічної стабільності страхового ринку, зростання рівня його фінансової безпеки у контексті невизначеності та ризикованості сучасного суспільства, розширення фінансових можливостей страховиків і меж страхового бізнесу неможливе без ефективного функціонування ринку перестрахування та професійних гравців на ньому. Як цілком правильно стверджує А. Волошина, “лише професійні перестраховики, які ніколи не були конкурентами для страхових компаній, надають послуги останнім з метою захисту їх інтересів, портфеля та страхувальника. Саме в цьому і є головна філософія діяльності професійного перестраховика” [37, c.24-25]. Отже, один із напрямів подальшого розвитку вітчизняного перестрахувального ринку – створення професійних перестрахувальних компаній, які спеціалізуються тільки в галузі перестрахування, “до сфери їх діяльності не належать пряме страхування, і відповідно прямі контакти зі страхувальниками” [255, c.10].
На жаль, професійний ринок перестрахування в Україні не сформований, що пояснюється нерозумінням глибинної сутності перестрахування і його великого значення як на мікро-, так і макроекономічному рівнях. Зокрема, серед науковців і практиків панують різні думки стосовно бізнес-моделі перестрахувальної компанії та її функціонального призначення. Так, Л. В. Супрун наголошує, що перестрахування – це господарська, підприємницька діяльність, така діяльність є ініціативною, самостійною, систематичною, на власний ризик із метою досягнення економічних і соціальних результатів та отримання прибутку [293, c.102]. Аналогічну думку розділяє М. В. Мних, наділяючи перестрахувальну діяльність рисами підприємництва [192, c.90].
Водночас А. П. Волошина зазначила, що перестрахування є професійною діяльністю, оскільки надає захист страховику [38, c.26-28]. Розділяє такий погляд В. Веретнов, вважаючи, що “перестрахувальна компанія в Україні здійснює саме професійну діяльність, хоча і має на меті отримання прибутку; за сучасних реалій вона пропонує більшу цінність для страховиків у захисті, ніж отримує від цього певний зиск” [29]. Ми погоджуємося з твердженням авторів стосовно того, що перестрахувальна компанія здійснює професійну діяльність, оскільки основним функціональним призначенням перестрахування є захист економічних інтересів страховика в разі його страхової неплатоспроможності, забезпечення якого можливе лише за професійної майстерності перестраховика. Однак професійний рівень перестрахувальної діяльності не суперечить можливостям її прибутковості. В ринкових умовах діяльність будь-яких суб’єктів господарювання, у т. ч. перестрахувальних компаній, спрямована на отримання економічної вигоди для її власників. Саме очікування високих і швидких прибутків від перестрахувальної діяльності та недосягнення відповідного результату, наявність привабливіших для інвесторів форм вкладення капіталу призвели до незацікавленості власників у розвитку перестрахувальних компаній і до закриття в 2009 році практично всіх професійних перестраховиків в Україні.
Зазначимо, що інститут професійного перестрахування почав зароджуватися на вітчизняному ринку ще в 1994 році у момент заснування трьох перестрахувальних компаній: у червні – “Української перестрахувальної компанії” (м. Львів), у листопаді – “Скіфія Ре” (м. Київ), у липні – “Європоліс” (м. Київ) [81; 120, c.184]. З метою вивчення вітчизняної практики професійного перестрахування та можливостей його відродження в сучасних умовах розглянемо еволюцію професійного перестрахувального ринку України.
Зупинимося детальніше на основних результатах діяльності професійних перестраховиків (“Української перестрахувальної компанії” та “Скіфії Ре”) впродовж 1998–2002 років і визначимо частку цих учасників на страховому ринку України за показниками, що характеризують їх операційну діяльність (табл. Д.1, табл. Д.2).
Така періодизація дослідження перестрахувальних компаній зумовлена певними причинами: по-перше, їх фінансову звітність, як і звітність усіх страховиків, почали оприлюднювати з 1997 року, по-друге, з 2003 року ці перестраховики практично згорнули свою перестрахувальну діяльність. Зазначимо, що з січня 2004 року перестрахувальна компанія “Скіфія Ре” вже не функціонувала на ринку [261], а в грудні 2003 року ВАТ “Народна фінансово-страхова компанія “Гарант Ре” (м. Київ) було об’єднано з ВАТ “Українська перестрахувальна компанія” (м. Львів) і організовано ВАТ “Українська перестрахувальна компанія “Гарант Ре” (м. Київ). Остання за результатами 2004 року увійшла в десятку найкращих перестраховиків України, які перестраховують резидентів, а у сфері перестрахування обов’язкових видів для резидентів стала лідером [169].
Вся работа доступна по Ссылке
