Прагматика оцінювання конкурентного середовища українського ринку перестрахування
Конкуренція на перестрахувальному ринку як іманентна складова ринкової економіки характеризує процес взаємодії та боротьби діючих на ньому компаній, потенційних партнерів і конкурентів, спрямований на забезпечення найвигіднішої позиції для учасника на ринку, яка забезпечить йому можливість захисту від конкурентних сил або впливу на них із вигодою для себе, створить кращі умови для реалізації перестрахувальних послуг, задоволення потреб клієнта та отримання комісійної винагороди. Зацікавленість перестраховиків у розробленні стратегій позиціонування та поведінки на ринку, що відповідають сучасним умовам розвитку перестрахувального бізнесу, обумовлює необхідність формування відповідних теоретико-методологічних підходів до оцінки конкурентного середовища перестрахувального ринку України.
Зазначимо, що основними показниками, які застосовують для оцінки конкуренції ринку та визначення його структури, є коефіцієнт ринкової концентрації (показник монополізації) та коефіцієнт ринкової конкуренції (індекс Херфіндаля – Хіршмана). Позитивним аспектом інформаційного забезпечення страхового ринку стало те, що Держфінпослуг (нині Нацкомфінпослуг) запровадив із 2003 року розрахунок відповідних ринкових показників з метою висвітлення конкурентних тенденцій на ньому. При цьому коефіцієнти монополізації та конкуренції страхового ринку обчислюються регулятором за окремими його секторами: загального страхування і страхування життя. Однак ці коефіцієнти не застосовують на такому вагомому сегменті страхового сектору, як ринок перестрахування. Нагадаємо, що український ринок перестрахування за даними Insurance Top представлений приблизно 95 страховими компаніями, які виступають у ролі перестраховиків та приймають у перестрахування ризики. Відтак, запровадження наявної методики визначення ринкової конкуренції на вітчизняному перестрахувальному ринку є доречним і необхідним для відображення відповідних ринкових процесів та їх динаміки на ньому.
Відповідно до теорії організації галузевих ринків концентрація продавців на ринку характеризує відносну величину та кількість компаній, які займаються певним видом економічної діяльності [348]. Чим менше компаній функціонує на відповідному ринку, тим вищим є рівень концентрації. Водночас, за однакової кількості компаній на ринку простежується така закономірність: чим більше відрізняються вони між собою за розміром, тим вищим є рівень концентрації.
З іншого боку, рівень концентрації впливає на поведінку учасників ринку: чим вищий рівень концентрації, тим більше вони залежні між собою. А це означає, що ринкова поведінка кожного з учасників визначається відповідною реакцією конкурентів, присутніх на ринку. Схильність компаній до суперництва або співпраці залежить від рівня концентрації: чим менше їх функціонує на ринку, тим швидше вони визнають доцільність співпрацювати. Відтак, при зростанні рівня концентрації конкурентність ринку буде зменшуватися.
Автори наукових праць велике значення приділяють дослідженню проблем концентрації ринку та її оцінювання. Так, Є. Демидова і В. Чирков стверджують, що концентрація – це ступінь насиченості, густоти певного виду економічної діяльності [67, c.24-34; 345, c.10-23]. Адаптуючи це поняття для ринку перестрахування, будемо розуміти під концентрацією ступінь насиченості перестрахової діяльності на ринку. При цьому рівень концентрації впливає на вибір перестрахувальних послуг та визначення їх вартості з урахуванням позицій конкурентів і партнерів на ринку. Так, високий рівень концентрації свідчить про монополізацію ринку. Тому розрахунок та відстеження державним регулятором показників ринкової концентрації є важливим завданням з огляду на необхідність своєчасного й обґрунтованого втручання у процеси надмірної концентрації й монополізації ринку.
Вся работа доступна по Ссылке
