Сучасні пріоритети вітчизняного ринку перестрахування в умовах посилення інтеграційних процесів у світі

     

      Інтеграційні процеси в суспільстві як одна з вагомих складових сучасних міжнародних економічних відносин трансформувались у потужний вектор розбудови світогосподарських зв’язків, котрий визначає напрям суспільного економічного та політичного розвитку. Подальший процес розширення і поглиблення інтеграційних взаємозв’язків між державами, стрімкий розвиток глобалізаційних процесів потребує дослідження економічних та організаційних засад і передумов участі України у процесах інтеграції в світову спільноту. Сприяючи входженню країни у світове співтовариство, інтеграція безпосередньо впливає на розвиток її внутрішнього ринкового середовища, зокрема на забезпечення умов глобального розвитку вітчизняного ринку перестрахування. Основним напрямом інтеграції перестрахувального ринку в світовий економічний простір є гармонізація страхового законодавства в Україні та його відповідність міжнародним стандартам, ступінь відкритості ринку для іноземних перестраховиків та підвищення якості експортно-імпортних перестрахувальних операцій.

      У світовому страховому просторі неможливо виокремити суто національні ринки перестрахування, оскільки через систему перестрахування ризиків на зарубіжних перестрахувальних ринках, експансію іноземного капіталу, створення спільних перестрахових компаній посилилися взаємозв’язки і взаємозалежності між ними та сформувавсь єдиний страховий альянс. Водночас відбулися суттєві зміни й загострилися проблеми в новому економічному середовищі функціонування вітчизняного ринку перестрахування, розв’язання яких потребує поглибленого вивчення позитивних і негативних наслідків виходу іноземних перестраховиків на внутрішній ринок та дослідження чинників підвищення його ефективнoсті в умовах глобалізації світового перестрахувального ринку.

      Сучасні реалії інтеграційних відносин передбачають ліквідацію законодавчих й економічних бар’єрів між національними ринками страхування та перестрахування, формування глобального страхового простору для вільного переміщення перестрахувальних послуг і капіталів через національні кордони. Слушно зазначив В. В. Козюк, що глобалізація є якісним феноменом, який відображає накладання і взаємодію кількох модусів: інтеграція ринків; взаємозалежність та взаємопроникнення; тенденція до конвергенції; утворення цілісної економічної системи [161, c.7]. Тобто, серед ознак глобалізації автор навів тенденцію до формування цілісності світу в результаті інтеграції ринків.

      Відповідно одним із факторів розвитку глобалізаційних процесів у страховому середовищі є інтеграція перестрахувальних ринків, що забезпечує виникнення взаємозалежностей і взаємозв’язків між національними ринками страхування та перестрахування й формування єдиного страхового середовища. Зауважимо, що в економічній літературі нема однозначного визначення поняття “інтеграція”, а відтак багатогранність та суперечливість цього явища характерні різновекторністю підходів до його вивчення.

      У загальному розумінні термін “інтеграція” походить від латинського “integration” – “об’єднання, поповнення, зближення”, що означає об’єднання в ціле будь-яких окремих частин [27, c.500]; процес розвитку, результатом якого є досягнення єдності та цілісності всередині системи, базованої на взаємодії окремих спеціалізованих елементів [256]. Окрім того, вітчизняні й зарубіжні науковці поняття “інтеграція” трактують за кількома підходами: з виокремленням цього явища в економічній сфері, сфері фінансових відносин та у страхуванні. Зокрема:

      1. Дефініцію “інтеграція” у сфері економіки тлумачать із двох позицій: як “економічну інтеграцію” та “інтеграцію економічних одиниць”. При цьому під економічною інтеграцією розуміють “процес зближення національних економік шляхом утворення єдиного економічного простору для вільного переміщення товарів, послуг, капіталів, робочої сили через національні кордони. …інтеграція веде до утворення цілісної економічної системи” [191, c.233]. Водночас “інтеграція економічних одиниць” передбачає об’єднання економічних одиниць з метою досягнення переваг ефективнішого економічного розвитку і реалізації завдань економічної політики [363].

      2. При визначенні поняття “інтеграція” у фінансовій сфері найчастіше застосовують терміни “фінансова інтеграція” та “інтеграція фінансових посередників”. Скажімо, зарубіжні науковці тлумачать сутність “фінансової інтеграції” як процес поглиблення взаємозв’язків між окремими секторами фінансового ринку, що передбачає відкриття національних фінансових ринків та інститутів для іноземних учасників і дозвіл локальним учасникам здійснювати діяльність за кордоном [372, p.57-70]; трактують поняття “інтеграція фінансових посередників” як процес розвитку стійких взаємозв’язків між фінансовим посередниками, зближення та поглиблення їх взаємодії [382, p.19-34]. Разом із тим, науковці систематизують спільні ознаки у розумінні сутності “фінансова інтеграція”, стверджуючи, що фінансова інтеграція є процесом розширення та поглиблення взаємозв’язків між трьома секторами фінансового ринку (страховим, банківським, інвестиційним) у будь-якій комбінації; цей процес гомогенний, тобто відображає об’єднання однорідних суб’єктів фінансового ринку – банків, страхових компаній, інвестиційних та пенсійних фондів; процес обумовлений еволюцією світових фінансових відносин в економіці, спрямований на пошук найоптимальнішого та ефективного шляху взаємодії фінансових посередників [285, c.172].

      3. Відповідно до третього підходу виокремлено поняття “страхова інтеграція”, під яким Ю. Б. Баглюк розуміє взаємопроникнення та переплетіння національних страхових процесів для створення цілісного страхового комплексу країн-учасниць [14, c.1472].

     Проте таке визначення страхової інтеграції є надто загальним і не характеризує сповна її учасників.

      Узагальнюючи зазначені підходи до тлумачення терміна “інтеграція”, з’ясуємо характерні ознаки цього явища у сфері перестрахування.

      Вся работа доступна по Ссылке