Оптимізація та прогнозування моделі децентралізації за реалій господарювання в Україні

     

      Прогнозування та оптимізація моделей децентралізації є дуже актуальним питанням на сьогодні. Узагалі можна виділити два підходи до проблеми прогнозування. Перший ґрунтується на отриманні інформації від експертів (платників податків), а другий – на екстраполяції минулих статистичних взаємозв’язків, проте обидва ці методи залежать від професійного судження. Часто використовуються методи визначення експертної думки, методи обстеження платників податків певної категорії повністю чи вибірково, статистичні методи (побудова трендів, регресійний аналіз, метод провідного індикатора, метод одночасних рівнянь) [ ]. Існує достатньо багато методологій прогнозування децентралізації, що відрізняються як ступенем економетричної складності, глибиною, так і можливістю реагувати на зміну різних факторів.

      Прогнозування в кожній державі та міжурядовій організації має свої особливості. Дуже часто в практиках прогнозування застосовується висхідний підхід. Крім того, не обходиться без використання суджень, що являється як позитивним, так і негативним явищем водночас. З одного боку, це допомагає максимально врахувати всі фактори, навіть якщо їх не можна додати до економетричної моделі. З іншого боку, це приводить до одержання дуже суб’єктивних прогнозів. Характерною особливістю прогнозування деценралізації є те, що податки, які залежать від економічного розвитку (корпоративні прибуткові податки чи персональні прибуткові податки) прогнозуються переважно непрямими методами [ ].

      Наприклад, у Великобританії основним джерелом доходів місцевих урядів є податок з прибутку. Оскільки надходження від нього у 2009–2012 рр. склали більше 147 млрд. фунтів стерлінгів, то це стало базисом до прогнозу на 2015–2016 рр., в якому очікується зростання надходжень до 210 млрд. фунтів стерлінгів. Найбільшою складовою цього податку є нарахування з заробітку (Pay-as-you-earn), що складають близько 80 % всіх надходжень. Таким чином, у процесі прогнозування цього податку детермінантом є заробітна плата, зростання якої можна розділити на зростання доходів та зростання зайнятості.

      Модель персонального прибуткового податку являє собою мікромодель щодо опитування зобовязань платників податків, на основі чого розробляються прогнози граничних податкових ставок з врахуванням пільг та видатків на індерксацію податкових порогів. Спочатку модель використовують для прогнозування граничної податкової ставки податку на ріст доходів, при цьому відношення середньої податкової ставки до зростання зайнятості вказує на збільшення нарахувань з заробітку від базового року. Отримане значення зменшується на очікуваний ефект зміни індексації податкових порогів. В останню чергу до прогнозу вносяться поправки, пов’язані зі зміною бюджетної політики тощо. Крім того, може використовуватись погалузеве прогнозування, яке вказуватиме на наявність в деяких галузях більших заробітних плат та бонусних виплат, до яких застосовуватимуться вищі ставки податку.

      Вся работа доступна по Ссылке