Промислове овочівництво: сутність, функції та завдання в розбудові ринкової економіки України
Формування й раціональне використання продовольчих ресурсів належить до найважливіших і впливовіших факторів забезпечення умов, необхідних для життєдіяльності людського організму. Надзвичайно великий і різноманітний вибір харчових продуктів, нерідко ставить жителів як окремих країн, так і їхніх регіонів у складну ситуацію щодо вибору оптимальних варіантів задоволення їх фізіологічних потреб. Тому харчування належить до найважливіших соціально-економічних явищ, породжених у стародавні часи посередньо появою життя людини, яке набуло безальтернативного визначального характеру в історичному розвитку суспільства.
У зв'язку з формуванням ринкових відносин та переходу аграрного сектору України до ринкової економіки, виник комплекс питань, які потребують негайного розв'язання, зокрема, концептуальних основ розвитку овочівництва в нових умовах, на основі аналізу стану й тенденцій розвитку, організаційно-економічних і технологічних проблем його функціонування, а також обґрунтуванню напрямів і заходів щодо модернізації галузі та її розвитку на перспективу.
О.Ю. Барабаш зазначає, що зараз у світі нараховується понад 1200 видів різних культур, які використовуються в харчуванні людини. З них овочеві культури відносяться до 78 родин. Серед них переважають дворічні та багаторічні (понад 860 видів), які відносяться до 59 родин. Однорічних овочевих культур значно менше (330 видів), які належать до 19 родин [17, с.9-10]. Із загальної кількості родин біля половини вирощують в овочівництві, а з інших одержують продукцію, вирощену в дикому стані. Щоб вивчити біологію і технологію вирощування такого різноманіття овочевих культур, їх класифікують за спільними ознаками росту, розвитку та формування врожаю рослин (додаток А.1).
Овочами називають соковиті органи трав'янистих рослин (коре¬неплоди, бульби, пагони, стебла, листки, бруньки, суцвіття, плоди, цибулини та ін.) одно-, дво- та багаторічних культур, які викорис¬товують як продукти харчування і для промислової переробки [16, с.3]. За¬лежно від хімічного складу, смакових якостей їх споживають сири¬ми (огірки, томати, перець, салат, редиску, цибуля, часник, моркву та ін.), вареними (картопля, капуста, гарбуз, кабачок, квасоля, кукурудза цукрова), квашеними, засоленими (капусту, помідори, огірки), обробленими при високій температурі (баклажани) і сушеними (моркву, цибулю, петрушку, кріп та ін.). Овочі відіграють важливу роль у збалансованій системі харчування населення [58, с. 65].
А. Болотських зазначає, дослідженнями Університету Еморі (США) установлено, що стародавні люди споживали в 3 рази менше жирів, чим сучасні жителі планети [30, с.63]. Дієта стародавніх людей складалася на 65% з овочів та фруктів і на 35% з м’яса диких тварин. Вона містила тільки 5% жирів, тоді як у гов’ядині, що нині споживається, міститься 25-30% жирів.
Забезпечення населення продуктами харчування, зокрема овочів, лежить в основі продовольчої безпеки кожної країни, під якою розуміють доступ усіх людей у будь-який час до продовольства, необхідного для здорового й активного життя [43, с. 3]. Важливість продовольчої безпеки зумовлюється першочерговою потребою в харчуванні, яке забезпечує підтримку всіх життєво важливих процесів у людському організмі.
Вся работа доступна по Ссылке
