Теоретико-методологічні засади інноваційного розвитку агропромислового виробництва в умовах глобалізації економіки
На сучасному етапі розвитку економіки Ук¬раїни простежується пожвавлення ділової актив¬ності. Приріст обсягів виробництва досягається за рахунок підвищення завантаження виробни¬чих потужностей підприємств, що адаптувалися у своїй більшості до ринкових умов господарю¬вання. Формується більш виважена економічна політика держави, яка відмовилася значною мірою від крайнощів економічного лібералізму, зазначає С.О. Гуткевич [67, с.38]. І державна влада, і підприємства усвідомлюють просту, але основну ідею, що ринок не самоціль, а засіб забезпечення більш ефективної роботи підприємств і економіки в цілому.
У сучасних умовах підвищення ефективності виробництва можна досягти переважно за рахунок розвитку інноваційних процесів, що отримали кінцевий вираз у нових технологіях, нових видах конкурентоспроможної продукції. Пошук та використання інновацій безпосередньо на підприємствах є актуальною проблемою.
Найбільш ефективним засобом підвищення та стабілізації показників агропромислового виробництва є інноваційне оновлення агросектору України, що, як заз¬начає В.В. Юрчишин [459, с. 4], виступає концепту¬альною основою новітньої аграрної політики й за¬безпечуватиме завоювання і надійне утримання ринкових ніш, прискорене освоєння світових нау¬ково-технічних досягнень в єдності з вітчизняними здобутками, виведення на істотно вищий рівень розвитку аграрного сектору української економіки.
З метою визначення напрямів, структури та об’єму дослідження інноваційного розвитку необхідно конкретизувати сферу підходів, що характеризують базисні поняття та категорії. Варто відмітити, що незважаючи на загальноприйняті відповідно Закону України «Про інноваційну діяльність» [98, с. 3] тлумачення основних термінів, на сьогодні не існує всебічного трактування інновацій, як економічної категорії та пов'язаних з нею понять.
З огляду на те, що нагальною науковою проблематикою сьогодення є забезпечення інноваційного розвитку трансформаційної економічної системи України, доцільно зупинитися на уточненні змісту поняття інноваційного розвитку, як похідного терміну від загальнонаукового розуміння категорії розвитку взагалі та зокрема економічного розвитку.
Початковою стадією інноваційного розвитку, на думку І. Алексєєва є визначення стратегічних орієнтирів, зокрема: розвиток виробничих потужностей, що зумовлює ринкову орієнтацію та призначення виробничо-господарської структури; рентабельність як узагальнюючий економічний показник ефективності функціонування; ціна як ринкова оцінка доцільності вироблення продукції (послуг) [3, с. 6].
Наукові праці більшості авторів, що розглядають проблеми інноваційного розвитку, ґрунтуються на тому, що поняття інновацій витікає з категорії інвестицій. Наукові джерела трактують інновації як вид інвестицій, а визначення інноваційної діяльності логічно є похідною тлумачення інвестиційної діяльності. Отже, на нашу думку, для більш багатогранного розуміння інновацій спочатку доцільно розглянути економічну категорію інвестицій, їх класифікацію та особливості.
Проблеми інвестиційної політики в Україні є надзвичайно актуальними, зазначає М. Чумаченко, оскільки прискорене зростання інвестицій - це основна передумова економічного розвитку країни. В економіці, яка невпинно розвивається, інвестиції в основні засоби збільшуються вищими темпами порівняно з валовим внутрішнім продуктом, тому їх частка зростає [438, с.55].
Інвестиції (від. лат. – «invest» - вкладати), відповідно більшості літературних джерел, представляють собою вкладення капіталу з метою подальшого його збільшення [237, с.19-21]. При цьому, на думку В. Федоренка, приріст капіталу повинен бути достатнім, щоб компенсувати інвестору відмову від використання наявних коштів на споживання в поточному періоді, винагородити його за ризик, компенсувати втрати від інфляції в наступному періоді.
Відповідно до Закону України «Про інвестиційну діяльність»: «інвестиціями є всі види майнових і інтелектуальних цінностей, які вкладаються в об'єкти підприємницької та інших видів дія¬льності, у результаті якої створюється прибуток (дохід) або досягається соціальний ефект» [100, с. 4].
Вся работа доступна по Ссылке
