Умови, чинники та принципи формування моделі інноваційного розвитку овочевої галузі
Домінантою в становленні моделі економічного зростання в ХХІ ст. є система інноваційних процесів, наукових знань, нових технологій, продуктів і послуг. Головними компонентами інноваційних систем виступають наукові й науково-технічні, технологічні, соціально-організаційні, управлінські новації, втілені в наукових знаннях, винаходах, ноу-хау та інших матеріальних носіях [405, с. 67]. Виникаючи на всіх стадіях відтворювального циклу, інновації різняться за типологією, походженням, призначенням, ступенем новизни, наочно-змістовною структурою, рівнем дифузії та дією на економічні процеси, що призводить до динамізму господарських систем.
Утілення в життя інноваційної моделі розвитку економіки умовах глобалізації вимагає дослідження різноманітних об’єктів та явищ як системи, складного й багатопланового механізму, що не обмежується відтворенням змін лише в науці, техніці, технології, а поєднують інвестиційну, фінансово-грошово-кредитну політику, удосконалення організації праці та виробництва. Усі перелічені та інші фактори функціонують в межах певного організаційно-економічного механізму, тісно взаємопов’язані та мають однакову цільову спрямованість [413, с.89].
Інновації суттєво впливають на всі процеси інтенсивного розвитку економіки, дають змогу більш раціонально використовувати продуктивні сили та виробляти продукт вищої якості. Саме специфічні ознаки інновацій дають підстави розглядати їх як базис для інтенсифікації виробництва і зростання прибутковості. До таких відносять: 1) здатність спричиняти загострення конкуренції в наукоємних галузях і виробництвах; 2) основний фактор зміни співвідношення сил між суб'єктами агропідприємництва на ринку; 3) засіб удосконалення організації виробництва, праці та якості продукції; 4) рушій більш повного задоволення суспільних потреб; 5) базис формування сприятливих умов для інвестицій; 6) прискорювач інтеграційних процесів на рівні підприємств, галузей, регіонів тощо; 7) сприяння творчій праці і зростанню знань [121, с.37].
Формування успішної стратегії впровадження інновацій визначають політичні, правові, економічні, техніко-технологічні, соціокультурні та екологічні чинники зовнішнього впливу. Так, підприємство у стратегічних рішеннях повинно враховувати: чинне законодавство держави і регіональні нормативно-правові особливості; тенденції соціально-економічного розвитку комплексу, галузі, країни в цілому; особливості формування та функціонування ринку збуту і постачання; прогнози зміни технологічного укладу; соціокультурні умови суспільства; природоохоронну політику, зокрема тенденції екологізації виробництва; планування, прогнозування та ризик-менеджмент виробничої діяльності тощо. Такий аналіз макросередовища створює передумови більш продуктивного розвитку підприємства порівняно з конкурентами [354].
У процесі техніко-технологічної перебудови економіки розвинутих країн світу, на думку Т. Решетової, необхідними умовами розв'язання нагальних завдань є: 1) наявність інформаційної бази, що характеризує ситуацію в системі ноу-хау, у світовому масштабі, рівень нашого технологічного розвитку (порівняно зі світовим) і перелік адекватних цьому рівню пріоритетів; 2) стратегія розвитку нових технологій і шляхи її реалізації; 3) залучення світового венчурного капіталу до перспективних розробок; 4) залучення інших країн до вирішення проблем освоєння новітніх технологій [287, с. 82].
Важливою умовою, що визначає інноваційний процес в новітніх умовах України, є стан ринкового середовища, який здійснює всеохоплюючий вплив на підвищення ефективності суспільного виробництва через систему утворюваних чинників: оперативно реагує на зміну поточних суспільних потреб; виявляє ступінь ефективності діяльності товаровиробників; установлює нижню межу ефективності; порівнює індивідуальні витрати праці із суспільно необхідними; стимулює нововведення; активізує прискорення відтворювального процесу.
Вивчення впливу ринку в умовах перехідної економіки на сприйнятливість до інновацій показує його неоднозначність. З одного боку, ринок, спираючись на використання результатів інноваційної діяльності, якісної і конкурентоспроможної продукції, нової наукоємної техніки, повинен змушувати як виробників, так і споживачів нової продукції, використовувати нові наукові досягнення і сприяти їх впровадженню. З іншого - ринковий механізм орієнтований на всебічне збільшення прибутку без аналізу якості і джерел її отримання. У теперішній час економіка України використовує переважно другий шлях [287, с. 83].
Вся работа доступна по Ссылке
