Державне регулювання інноваційного розвитку промислового овочівництва в аграрних підприємствах: принципи та пріоритети

     

      Державне регулювання аграрного виробництва є новим напрямом досліджень вітчизняної науки, який одержав потужний імпульс для розвитку завдяки проголошенню суверенітету нашої держави, демократизації суспільних відносин, налагодженню зовнішньоекономічних зв’язків з урахуванням євроінтеграційного вектора та вступу України до СОТ. Досвід, набутий у процесі ринкової трансформації, свідчить, що ключовою проблемою є формування і удосконалення організаційно-економічного механізму (OEM) державного регулювання аграрного виробництва, який би одночасно став рушійною силою при адаптації суб'єктів господарювання до структурної перебудови, відповідав вимогам економічних законів та враховував багатогранні тенденції у сфері глобалізації агропродовольчих ринків [125, с.169].

      Агропродовольча сфера України завжди була і залишається одним з основних секторів національного господарства. На агропромислове виробництво припадає лише 25% виробничих фондів, хоча воно виробляє близько 25-35% валового внутрішнього продукту, у т.ч. 12,5% у валовій доданій вартості, і перераховує до держбюджету понад 25 млрд. грн. щорічно. У внутрішньому товарообігу продукти харчування займають до 70% [193]. З усіх галузей народного господарства найбільш радикального і дійового державного регулювання та підтримки для нормального розвитку вимагає сільське господарство. Це зумовлено тим, що: 1) дана галузь визначає життєдіяльність і продовольчу безпеку суспільства й розглядається як пріоритетна при обґрунтуванні перспектив соціально-економічного розвитку країни; 2) існуючий рівень розвитку аграрної сфери, низька інвестиційна привабливість галузі, ризикований характер ведення підприємницької діяльності об'єктивно обумовлюють необхідність зваженого і системного підходу з боку влади до проведення аграрної політики, що дозволяє пом'якшити негативну дію ринкового механізму, сформувати сильне конкурентне середовище, створити умови для довгострокового економічного зростання [367, с.228].

      У даному аспекті, ми згодні з І.О. Іртищевою, що при сучасному рівні розвитку технологій не доцільно розділяти аграрну та промислову складову технологічного процесу. Необхідно прикладати зусилля для створення та впровадження інтегрованих агропромислових технологій, що дають змогу узгодити економічні інтереси сфери виробництва та переробки сільгосппродукції, подолати диспаритет цін на сільськогосподарську продукцію та продукцію переробки, комплексно підійти до проблеми формування її якості [121, с.67].

      Вся работа доступна по Ссылке