Теоретико-методологічні аспекти оцінки інноваційного потенціалу аграрного підприємства

     

      Характерною рисою розвитку світового співтовариства на сучасному етапі виступає процес формування соціально-орієнтованої змішаної економічної системи, у якій домінуючу роль відіграє впровадження ефективних механізмів інноваційної політики. При цьому без забезпечення конкурентоспроможності та стійкості конку¬рентних переваг аграрних підприємств і продовольчих товарів на регіональних і між¬народних ринках неможливо досягти сталого розвитку аграрного сектору. Незважаючи на те, що Україна лише долучається до глобальних інтеграційних процесів, її економіка в цілому розвивається в руслі загальносвітових тенденцій. Проте протягом останніх років кількість інноваційно-активних підприємств в Україні неухильно знижувалась: з 18% у 2000 р. до 12,8% до 13,8 у 2010 р. [481]. Слід зазначити, що серед країн Європейського Союзу мінімальні показники інноваційної активності мають Португалія (26%) і Греція (29%), проте навіть ці показники удвічі вищі, ніж в Україні. А в порівнянні з країнами-лідерами, такими як Нідерланди (62%), Австрія (67%), Німеччина (69%), Данія (71%) та Ірландія (74%), цей розрив з Україною збільшується майже в п'ять разів [401].

      Перехід суб’єктів господарювання на інноваційний шлях розвитку можливий лише за умови формування та реалізації інноваційного потенціалу, як основи цього розвитку. Проте прийняття ефективних рішень щодо управління інноваційним потенціалом неможливе без достовірної й повної інформації про об’єкт, яким управляють.

      Вся работа доступна по Ссылке