Агротехнології та стан модернізації матеріально-технічного забезпечення овочевого виробництва
Одним з основних напрямів аграрної політики України є розбудова сучасного конкурентоспроможного сільськогосподарського виробництва, що ставить головним завданням усебічний розвиток інноваційного процесу за рахунок створення умов для максималь¬ної сприйнятливості господарюючих суб'єктів до новацій. Не вдаючись до детально¬го висвітлення теорії інноваційного процесу, зазначимо, що його основою й носієм новацій є технологія виробництва продукції. Більше того, новація перетворюється в інновацію завдяки включенню її в технологію й, таким чином, формується її повний життєвий цикл, що протікає в умовах інноваційного процесу.
Актуальність дослідження концепцій технологій, ефективності їх використання значно підвищується з розвитком ринку, лібералізацією торговельних відносин і входженням України до Світової організації торгівлі. У зв’язку з цим дуже гостро стоїть проблема росту конкурентоспроможності вітчизняних виробників сільськогосподарської продукції як за якісними параметрами, так і за рівнем окупності факторів виробництва (витрат ресурсів). Отже, хто швидше, якісніше й на достатньо високому інноваційному рівні освоїть новітні технології, той і буде конкурентоспроможним на світовому ринку.
Проблема технологій вирощування овочевих культур та картоплі широко висвіт¬лена в дослідженнях ННЦ «Інститут землеробства», ННЦ «Інститут механізації та електрифікації сільського господарства», Інституту овочівництва і баштанництва НААН, Інституту картоплярства НААН, Інституту південного овочівництва і баштанництва НААН, Інституту зрошувального землеробства НААН України. Створені ними технології успішно використовуються аграрними підприємствами. Водночас ряд питань агроекономічного обґрунтування концепцій технологій, оцінки їх ефективності досліджені, на наш погляд, недостатньо.
Аналізуючи та обґрунтовуючи концепції рослинницьких технологій, неможливо обминути увагою фактор винятковості, нестандартності об'єкта їх застосування. Таким об’єктом є агроекоценоз посіву на конкретному полі. На відміну від промисловості та інших галузей, агроекоценоз даного поля, як об’єкт використання технології виробництва продукції рослинництва, зокрема овочівництва, характеризується рядом притаманних йому властивостей та ознак, які суттєво відрізняють його від агроекоценозів інших полів (конфігурація, місце розташування, забур’яненість, фітосанітарний стан, структура і кислотність ґрунту, запаси в ньому гумусу і доступних рослині мінеральних речовин, вологи тощо).
Оригінальність об’єкта виробництва, на думку М.В. Душка, приводить до важливого висновку, що технологія в рослинництві завжди розробляється для конкретного поля, у конкретних природно-економічних умовах, а тому є індивідуальною, неповторною [86, с. 40]
Розробка й використання концепцій технологій вирощування сільськогосподарських культур базуються на особливостях дії основних агрономічних, екологічних і економічних теорій. Однак найбільш повний і комплексний методологічний інструментарій розв’язання цих проблем дає теорія систем, що ефективно й усебічно описує закономірності утворення, розвитку та згасання складних суспільних і природних об’єктів, зокрема агроекоценозу посіву сільськогосподарської культури на конкретному полі, що являє собою агроекологічну виробничу систему відкритого типу (рис. 3.9).
На вході в систему діють ресурси, якими природа та людина впливають на про¬цеси, що в ній проходять. Рівень впливу природних ресурсів і можливості його регулювання значною мірою різняться за факторами. Антропогенні ресурси уводяться в систему за допомогою технології та організації виробництва і використовуються для цілеспрямованого регулювання процесів життєдіяльності ценозу посіву, управління його розвитком з метою досягнення запрограмованого результату на виході із системи.
Вся работа доступна по Ссылке
