Нормативно-правове забезпечення інноваційного розвитку підприємств овочепродуктового комплексу

     

      Загострення глобальних проблем, серед яких найвідчутнішими є екологічна, сировинна, енергетична та продовольча, поставило на порядок денний практичні питання переходу до моделі сталого економічного розвитку, яка може функціонувати лише за умов значного скорочення рівня споживання різноманітних ресурсів, інноватизації суспільного виробництва й суспільного способу життя.

      При цьому, інтеграція економіки України до міжнародного господарського комплексу, особливо з урахуванням сучасних процесів входження до СОТ, ставить вітчизняні аграрні підприємства перед неминучістю жорсткої конкуренції з іноземними виробниками. Забезпечення конкурентоспроможності економіки в цілому й окремих галузей та регіонів в умовах глобалізації й посилення конкуренції можливе лише на основі активізації інноваційної діяльності. Саме тому використання науково-інноваційних розробок сьогодні є каталізатором економічного розвитку господарства країни. Як результат упровадження інновацій повинно відбутися якісне зростання, підвищення ефективності виробництва й конкурентоспроможності вітчизняного промислового овочівництва, що сприятиме підвищенню темпів соціально-економічного розвитку.

      Наукові основи вдосконалення правового забезпечення інноваційної діяльності в Україні висвітлені в роботах О.П. Орлюка, В.Я. Тація, В.С. Шовкалюка та ін. Водночас, враховуючи значущість промислового овочівництва у формуванні продовольчої безпеки країни, актуальним залишається дослідження проблем нормативно-правого забезпечення інноваційного розвитку галузі на сучасному етапі суспільного виробництва.

      Слід зазначити, що з боку держави приділялось достатньо уваги до інноваційного розвитку галузей економіки. Правовою основою формування та реалізації пріоритетних напрямів інноваційної діяльності є Конституція України [96], Закони України «Про державне прогнозування та розроблення програм економічного і соціального розвитку України» [145], «Про інноваційну діяльність» [101], «Про наукову та науково-технічну експертизу» [106], «Про пріоритетні напрями розвитку науки і техніки» [151], Концепція науково-технологічного та інноваційного розвитку України [97].

      Основними правовими документами, що визначили інноваційну спроможність АПК стали Закон України «Про пріоритетні напрями інноваційної діяльності в Україні» [105]. У Законі одним із стратегічних напрямів визначено технологічне оновлення та розвиток агропромислового комплексу на період до 2021 року. Крім цього, про необхідність та підтримку механізму реалізації інноваційної діяльності в АПК свідчить ряд законодавчих актів: Закони України «Про державну підтримку сільського господарства України» [150], «Про основні засади державної аграрної політики на період до 2015 року» [95], згідно з яким мета державної аграрної політики - перетворення аграрного сектору на високоефективний, конкурентоспроможний на внутрішньому та зовнішньому ринках сектор економіки держави. Для досягнення цієї мети в Законі [95] зазначено першочергові заходи, зокрема:

      • поліпшення наукового забезпечення розвитку аграрного сектору;

      • сприяння впровадженню ресурсозберігаючих, безпечних та екологічно чистих технологій виробництва сільськогосподарської продукції та продовольства;

      • розвиток довготермінового кредитування інноваційних проектів;

      • створення умов для технічного переоснащення заводів сільськогосподарського машинобудування з метою випуску техніки, яка забезпечуватиме впровадження сучасних, високопродуктивних та ресурсозберігаючих технологій в агропромислове виробництво;

      • переоснащення матеріально-технічної бази сільськогосподарських підприємств шляхом удосконалення довготермінового кредитування.

      Вся работа доступна по Ссылке