Роль маркетингу в підвищенні ефективності функціонування овочепродуктового комплексу

     

      Специфіка маркетингової діяльності на агропродовольчому ринку відображається у складності самого ринку, який представлений декількома складовими: підприємствами сільського господарства, переробної промисловості, збутовими та посередницькими організаціями. Згідно з [10, с.260], маркетинг – це ланцюг різноманітних дій, дослідження ринку, створення продукції, розподіл, формування цін, просунення продукції, реклама, продажі, які задовольняють потреби потенційних покупців. У сучасних умовах ринкова діяльність агропідприємств, реалізація овочевої продукції повинні бути підпорядковані концепції маркетингу.

      Головним методологічним принципом дієвості агромаркетингу, на думку В. Ткаченка та В. Богачева [408], є комплексність. Цей принцип означає, що будь-яке підприємство агросфери одержить довгостроковий прибуток тільки за умови одночасної дії всіх функціональних підсистем на навколишнє середовище з одночасним урахуванням специфіки умов діяльності на ринку, які охоплюють сезонність виробництва, тривалість операційного та фінансового циклів, взаємозалежності виробничо-економічних і природничо-біологічних процесів, використання методів державного регулювання, високий рівень конкуренції, обмежений термін придатності продукції тощо. Для впровадження маркетингу керівництву агропідприємства необхідно вирішити, які структурні зміни слід здійснити всередині підприємства, щоб бути готовим до ринкової діяльності в усій її складності [408, с.114].

      Головними принципами сучасної концепції агромаркетингу, за нашим переконанням є: • перехід від управління господарством, яке орієнтується на виробництво продукції, до управління господарством, що орієнтується на потреби споживачів;

      • вирощування тих продуктів, які відповідають потребам покупців.

      Цієї ж думки дотримується й В. Муковіз [210], який зазначає, що основними принципами сучасної концепції маркетингу є процес інтеграції зусиль підприємства на реалізацію загальної мети їхньої діяльності, яка не може й неповинна бути спрямована на розв’язання внутрішніх проблем підприємства, а має орієнтуватися на виробництво товарів і послуг, в яких зацікавлений споживач [210, с.127].

      Проводячи дослідження в галузі агробізнесу щодо споживчого ринку, науковці [239] виділяють ряд факторів, які впливають на агромаркетинг: залежність економічних результатів праці в аграрному секторі від природно-кліматичних умов, зокрема родючості ґрунту, та раціонального землекористування; значна трудомісткість виробничого процесу; існування великої чисельності незалежних виробників, які постачають на ринок обмежений асортимент високо стандартизованої агропродовольчої продукції; наявність великої кількості посередників між виробниками агросировини та споживачами переробленої продукції; наявність суттєвого часового проміжку між періодами виробництва й переробки агросировини; сезонність виробництва агросировини та одержання продуктів її переробки; висока кореляція між якістю кінцевого продукту і строками та умовами зберігання, транспортування та реалізацією; першочергове значення продовольчих товарів у задоволенні основних життєвих потреб людини, в економічній та політичній безпеці держави [210, с.366].

      Вся работа доступна по Ссылке