Концепція інноваційного розвитку промислового овочівництва: регіональні аспекти та національні інтереси

     

      Глобалізаційні процеси, як негативні (світова фінансово-економічна та продовольча криза, екологічні катаклізми), так і позитивні (членство України в СОТ, співпраця з СНД, ЄС) потребують техніко-технологічного переоснащення вітчизняного аграрного виробництва, переведення його на якісно новий рівень функціонування. У вітчизняній агропродовольчій сфері, триває загострення кризового стану - існуюча інфраструктура АПК радянського зразка не в змозі протистояти негативним факторам глобалізації. Це, у свою чергу, є результатом непрофесійної економічної політики держави, починаючи з відсутності дієвих, економічно обґрунтованих програм, концепцій розвитку аграрного сектору, закінчуючи мізерним бюджетним фінансуванням цього сектору економіки. Таким чином, особливо актуальною постає проблема розробки дієвої національної концепції розвитку аграрного сектору, та промислового овочівництва зокрема, на довгострокову перспективу й створення ефективного механізму її реалізації.

      До стратегічних пріоритетних напрямів інноваційного розвитку України на 2010-2020 роки в умовах глобалізаційних викликів віднесено, зокрема, високотехнологічний розвиток сільського господарства і переробної промисловості. До середньострокових пріоритетів інноваційної діяльності загальнодержавного рівня до 2013-2015 рр., що деталізують цей стратегічний напрям, відносяться наступні:

      • комбайни і трактори, агрегати тракторів середньої потужності, кормо- , буряко- та овочезбиральна техніка;

      • біодобрива;

      • засоби захисту рослин і тварин;

      • обладнання для глибинної переробки рослинної і тваринної продукції;

      • сучасні технології зберігання сільськогосподарської продукції, матеріали, технології та обладнання для фасування, пакування і маркування продуктів харчування та напоїв; • екологічно чисті харчові продукти та продукти з високими оздоровчими властивостями з овочевих та зернових культур.

      З огляду на такі пріоритети, середньостроковими напрямами не повною мірою охоплено проблемні питання і перспективи розвитку агропродовольчої сфери, відчувається брак системності. Так, більшість із них охоплює окремі технічні проблеми виробництва та переробки сільськогосподарської продукції, однак недостатньо уваги приділено технологічним проблемам, зокрема інтегрованим. Доказом цього є те, що на основі досліджень, виконаних у рамках Державної програми прогнозування науково-технологічного й інноваційного розвитку, зроблено висновок, що всупереч усім труднощам і втратам, вітчизняна наука зберегла здатність отримувати наукові результати світового рівня в таких напрямах як:

      • біотехнологія рослин, зокрема біотехнологія отримання біопалива;

      • біофізика та біодеградація, зокрема ґрунтів;

      • енергозбереження та нові енергогенеруючі технології, зокрема в рослинництві;

      • природоохоронні біотехнології;

      • технології генетичного моніторингу тощо [410].

      Вся работа доступна по Ссылке