Співвідношення і вимірність релевантності, невизначеності та ризику
Інвестиційна привабливість як багатофакторна характеристика інвестиційного процесу зумовлена забезпечувати збалансованість і гармонізацію інтересів усіх його учасників задля ефективного відтворення й примноження капіталу, досягнення продуктивної взаємодії різновидів капіталу з інноваційним потенціалом та іншими активами соціально-економічного середовища. Важливою умовою досягнення зазначеного є вимірювання й оцінка суспільних ризиків, в середовищі яких реалізується інвестиційна діяльність. Тобто, важливо знати міру релевантності соціально-економічних та суспільно-політичних детермінант соціально-економічного середовища інтересам учасників інвестиційного процесу.
Теорія концепції проблемно-орієнтованої оцінки інвестиційної привабливості соціально-економічного середовища, що пропонується, базується на методологічних та практичних напрацюваннях у цій галузі Київської наукової школи наукознавства [141, 142], засновником якої був Г.М.Добров [143, 144].
Ключовим положенням методології проблемно-орієнтованих оцінок, розробленої під керівництвом Г.М.Доброва, є оцінка релевантності, яка трактується значно ширше вузько інформаційного аспекту. “У нашому випадку, зазначав автор, це поняття може найкращим чином відобразити головну досліджувану властивість – рівень відповідності науково-технічного потенціалу дослідницького колективу (групи колективів) визначеній науковій чи науково-технічній цілі. При цьому така відповідність визначається як для окремих характеристик потенціалу, так і для потенціалу загалом” [142, с. 265]. Базуючись на дослідженнях Г.М.Доброва, можна вважати, що оцінки релевантності – це вимірювані за певним правилом (у тому числі й методом експертних оцінок) рівні відповідності окремих, раніше виділених, характеристик та явища в цілому визначеному еталону або бажаному рівню розвитку (стану) цих характеристик.
Головна методологічна властивість оцінки релевантності полягає у тому, що це досить ефективний метод вимірювання невизначеності. Саме на цій властивості релевантності і базується теорія проблемно-орієнтованих оцінок науково-технічного потенціалу Київської наукової школи. Так, відповідно до концепції Г.М.Доброва, ситуація повної відповідності окремих характеристик та потенціалу науково-дослідницького колективу (чи наукових колективів) визначеним науковим чи науково-технічним цілям відповідає рівню релевантності, який дорівнює 1 та визначає ситуацію повної визначеності. Релевантність, писав Г.М.Добров, „змінюється від нуля (повна відсутність відповідності) до 1 (повна відповідність). Останнє буде у тому випадку, наприклад, коли завдання вже раніше мало успішне вирішення й усі передумови для його вирішення даним виконавцем в інтересах нового замовника існують” [142, с. 264].
Зрозуміло, що за такого тлумачення повної відповідності ситуація має рівень найбільшої релевантності та визначеності, бо, по-перше, досліджуваним колективом вже було досягнуто результату і для цього накопичено необхідний досвід, а по-друге, зберігаються передумови для досягнення такого ж результату але вже для іншого замовника. Логічно, що у цьому випадку рівень невизначеності буде найменшим.
Підтверджується зазначена гіпотеза й тим, що, розробляючи шкалу вимірювання рівня релевантності від оцінки “відсутня відповідність” до оцінки “повна відповідність”, позиція повної відповідності визначається так: “відповідна компонента науково-технічного потенціалу достатня для успішного вирішення визначених проблем у задані строки”, а кількісна ідентифікація вказаної якості здійснюється в інтервалі (0,9; 1). Безумовно, що в цьому випадку рівень релевантності буде найбільшим, а невизначеність найменшою.
Таким чином, зазначений підхід оцінки релевантності можна розглядати як ефективний метод вимірювання невизначеності. Рівень релевантності, рівний 1 визначає ситуацію найменшої невизначеності. Рівень релевантності рівний нулю – ситуацію найбільшої невизначеності.
Вся работа доступна по Ссылке
