Моделі соціальної експертизи інвестиційних ризиків

     

      У практиці аналізу та кількісного вимірювання рівня інвестиційних ризиків існують різні методики. Переважна їхня більшість побудована на оцінюванні розвитку внутрішньополітичної ситуації за рівнем її привабливості, використовуючи для цього традиційну шкалу – шкалу прямих оцінок привабливості, коли найменший бал відповідає найгіршому стану розвитку певної суспільно-політичної чи соціально-економічної характеристики, а найвищий бал – відповідно її ідеальному стану. Ризики ж визначаються мірою відхилення реального рівня привабливості за конкретним чинником від ідеального його стану.

      Побудована за таким підходом, наприклад, найвідоміша методика оцінки політичного ризику BERI [72, с. 22; 153, с. 109]. Вона визначає рівень політичного (інвестиційного) ризику для країни в цілому на основі експертних оцінок за 15 чинниками (див. табл. 2.11). Експерти оцінюють стан внутрішньополітичної ситуації конкретної країни за шкалою від 0 до 4 балів. Отриманий бал помножується на вагу досліджуваного чинника. Вагові коефіцієнти кожного чинника підібрані таким чином, щоб в сумі за всіма 15 чинниками найвищий рівень привабливості країни дорівнював 100 балам. Водночас максимальна оцінка за кожним із 15 чинників означає його питому вагу в загальній оцінці. Для визначення індексу ризику країни використовуються оцінки 100 експертів.

      Відповідно до цієї методики вважається, що чим менше балів набирає країна у підсумку за 15 чинниками, тим менший її індекс привабливості, тим більша існує зона невизначеності для цієї країни, тим більша неоднозначність ситуації, тим більша зона ризику. Якщо рівень привабливості країни знаходиться в діапазоні 50-80 балів, то вона має “прийнятний рівень ризику” (20-50 балів), в діапазоні 30-50 балів – “неприйнятний рівень ризику” (50-70 балів). Безумовно, підхід, коли менша кількість балів означає меншу привабливість та більший ризик має умовний характер. Існує практика використання шкал, за якими ризики визначаються прямим заміром. Як приклад можна навести методику, що використовується, зокрема у Німеччині, для встановлення надійності юридичної особи (вимірюється рівень підприємницького ризику ділового партнера) [156].

      Вся работа доступна по Ссылке