Стратегічні орієнтири реалізації інвестиційної політики інноваційного розвитку
Проблеми формування інвестиційно-сприятливих умов для розвитку високотехнологічного соціально-економічного середовища в Україні постійно перебувають у полі зору, як вчених, так і органів державного управління (Указ Президента України «Про заходи щодо поліпшення інвестиційного клімату в Україні» № 1513/2005 від 28.10.2005 р.). Проте, інфраструктура інноваційної моделі розвитку національної економіки усе ще перебуває на початковому рівні. Нині вона представлена тільки окремими інноваційно-економічними системами: технопарками, бізнес-інкубаторами, спеціальними економічними зонами [158]. З огляду на існуючу практику світового досвіду в організації діяльності різних типів інноваційних економічних систем, лише незначна їхня частина відповідає завданням, які вони повинні вирішувати.
Серед причин, що стримують розвиток інноваційно-економічних комплексів та підприємств, особливе значення має невідпрацьованість механізму державного регулювання цим процесом, необґрунтована централізація на вищих рівнях влади прийняття рішень про створення нових інноваційно-економічних систем, відсутність адекватної релевантної оцінки органами державного управління ролі, можливостей та функціональних особливостей різноманітних типів інноваційних структур.
Що стосується законодавчого поля розвитку інноваційно-економічних систем в Україні, то воно розвивалося своєчасно й досить активно. Тому вже у першій половині 90-х років ХХ сторіччя в українській економіці почала поліпшуватись регіональна інноваційна інфраструктура. Так, у 1994 році вийшов Указ Президента України № 113/94 від 25 березня, а 14 червня того ж року постанова Кабінету Міністрів України № 396 «Про економіко-технологічний експеримент у Бродівському районі Львівської області» щодо створення та функціонування територіального інноваційного агротехнопарку «Броди». Ініціаторами його створення стали органи місцевої влади Бродівського району та підприємницька структура Львівської області. Науково-методичний супровід реалізації зазначеного проекту здійснювався безпосередньо Центром науково-технічного потенціалу та історії науки ім.Г.М.Доброва НАН України, за участі вищих навчальних закладів й Львівської обласної державної адміністрації.
Підготовка проекту й створення зазначеного агротехнопарку стали основою накопичення практичного досвіду з об'єднання зусиль держави, науки й бізнесу у формуванні регіональної інноваційної інфраструктури. Теоретико-методичні підходи в обґрунтуванні техніко-економічних основ, а також нормативного забезпечення створення й функціонування інноваційно-економічних комплексів, які використовувалися при підготовці й впровадженні “Бродівського” експерименту, знайшли подальший розвиток вже при створенні «Трускавецького валеологічного інноваційного центру» (ТВІЦ).
«Трускавецький валеологічний інноваційний центр» був зареєстрований Міністерством науки й технологій України у 1998 році як перша в Україні інноваційна структура. Головним завданням цього центру стала активізація розвитку курорту «Трускавець» на інноваційній основі.
Хоча законодавче поле інноваційного розвитку України й надає підприємствам і науковим організаціям необхідні можливості для розвитку інноваційної діяльності, проте масового прагнення до неї серед підприємців не відбулося. Про це свідчить, зокрема, хоча б незначна кількість українських підприємств, які займаються інноваційною діяльністю.
Вся работа доступна по Ссылке
