Дослідження особливостей залучення країн та регіонів світу до процесів міжнародного наково-технологічного співробітництва
Становлення механізму залучення інвестицій та інноваційного розвитку США веде свій початок ще з XVIII - XIX ст., коли американцям вдалося сформувати систему залучення капіталів завдяки успішній реалізації спеціальної політики, спрямованої на створення інституційних умов значно більшої привабливості імпорту капіталу, ніж імпорту готової продукції до країни. Американці створили такий механізм сприяння процесам обігу іноземних капіталів у своїй країні, завдяки якому у країні завжди були вільні кошти для кредитування малого та середнього бізнесу, а отже і для впровадження інновацій у виробництво через посилену конкуренцію між підприємствами.
Другим важливим кроком у становленні інноваційної системи США стало розгортання інноваційного процесу на власній (національній) основі. «Формування економічного механізму притягання фінансів за участі та підтримки іноземного капіталу є важливою умовою, але справжньої економічної могутності країна набуває лише тоді, коли стає економічно незалежною» . Тобто, дуже важливим фактором у розвитку національної інноваційної системи є її незалежність та самостійність від іноземного впливу. Історія знає багато випадків, коли прихід іноземних інвестицій у країну не сприяв інноваційному розвитку її резидентів, а навпаки країна надовго могла втратити економічну самостійність. Тут дуже важливим є не тільки створення умов для припливу іноземного капіталу, але й забезпечення сприятливого середовища для розвитку національного капіталу.
Ще одним суттєвим фактором у розвитку інноваційної систе стеми будь-якої країни є ефективна система освіти та науки. Головною особливістю американської системи освіти завжди була повна її інтегрованість у практичні проблеми корпоративного сектора. Система освіти та корпоративний сектор США взаємопов’язані та утворюють цілісне інституційне утворення, що працює над однаковими проблемами. Університети у цій системі завжди йдуть попереду, своїми дослідженнями попереджуючи корпорації про можливі проблеми, та головне заздалегідь готують кадри, здатні ці проблеми вирішити.
Саме такий підхід до організації діяльності робило й робить американську вузівську науку найпотужнішою та найефективнішою у світі, сила якої полягає у ефективній взаємодії з корпоративним сектором. Ще однією важливою складовою наукового сектору НІС США стали незалежні наукові організації, що були представлені консультативними та дослідно-експериментальними хімічними лабораторіями у Бостоні та Філадельфії, перші з яких були зареєстровані ще в 1836 році. Наприкінці XIX ст. такі лабораторії почали створюватися практично всіма крупними металургійними, хімічними, залізничними компаніями для проведення інженерно-конструкторських робіт власними силами.
У практиці уряду США у галузі підтримки малих інноваційних підприємств можна назвати програму, що є найбільш вдалою для ілюстрації державно-приватного партнерства у сфері інноваційних розробок та виробництва. Це Small Business Innovation Research Program (SBIR) – програма підтримки малих підприємств на ранніх стадіях інноваційного процесу, які мають великий виробничий потенціал та можуть бути особливо корисними для суспільства. Програма є прикладом системи безвідплатних субсидій у вигляді грантів під дослідницький проект, досить поширеного у США інструменту у сфері інноваційних розробок.
SBIR є найбільш масштабним прикладом державно-приватного партнерства у сфері підтримки малих інноваційних фірм. Програма булазапочаткована у 1982 році для стимулювати технологічних інновацій приватного сектору при наданні урядом нових, економічно ефективних, технічних та наукових рішень складних проблем місії. З моменту свого створення, програма досягла значення у 2 млрд. дол. на рік прибутку, включає в себе одинадцять федеральних агентств, які відраховують 2,5% свого бюджету на наукові дослідження до бюджету SBIR .
Вся работа доступна по Ссылке
