Принципи, методи та інструменти регулювання лісокористування
Успішність державної політики у будь-якій сфері економічної діяльності значною мірою залежить не тільки від обґрунтованості та стану виконання прийнятих рішень на різних рівнях управління, а й від правильності визначення на початковому етапі поточних і стратегічних пріоритетів, принципів та методів регулювання усіх господарських процесів. Актуальними ці питання є і для сфери лісового господарства, де, незважаючи на низку прийнятих законодавчих і нормативно-правових актів, а також наявність великої кількості напрацювань вітчизняних і зарубіжних вчених, питання визначення пріоритетів, принципів та методів регулювання процесів лісокористування залишається практично неузгодженим. А це суттєвий стримуючий фактор проведення подальших ринкових перетворень у цій сфері діяльності, оскільки саме держава через органи влади різних рівнів нині залишається основним регулятором усіх процесів, хоча й проводить переважно пасивну політику, що не стимулює активізацію ринкових відносин.
Проблеми вдосконалення підходів та визначення пріоритетів, принципів і методів економічного регулювання лісокористування протягом тривалого періоду активно вивчали відомі вітчизняні і зарубіжні вчені: А. Бобко, О. Голуб, Я. Коваль, Є. Мішенін, Л. Мельник, І. Синякевич, Ю. Туниця, О. Фурдичко, О. Шубалий та багато ін. Проте, у багатьох публікаціях згадані питання розглядаються відособлено, безсистемно, без урахування сучасних реалій розвитку економічних відносин у сфері лісового господарства, що потребує подальшого детальнішого їх наукового опрацювання та узагальнення.
Завдання полягає в обґрунтуванні пріоритетних напрямів, принципів та методів регулювання лісокористування з огляду на необхідність стимулювання подальшого розвитку ринкових відносин та децентралізації управління у сфері лісового господарства, а також забезпечення сталого екологічно збалансованого використання усіх лісових ресурсів.
Формування ефективної системи економічного регулювання лісокористування в Україні безпосередньо пов’язується з необхідністю вирішення основних проблем розвитку лісового комплексу, а саме:
- зосередження усіх земель лісового фонду у віданні єдиного органу державного управління (на сьогодні – це Державне агентство лісових ресурсів України);
- впорядкування відносин власності на лісові ресурси, а також вироблення прозорих механізмів зміни власників або передачі лісів в оренду;
- створення прозового механізму передачі деградованих сільськогосподарських земель та земель запасу для цілей заліснення;
- ліквідація тіньового сектору заготівлі і переробки деревини та інших ресурсів лісу;
- створення рівних конкурентних умов на ринку для державних та недержавних підприємницьких структур;
- легалізація внутрішнього ринку обігу лісосировини і лісопродукції;
- стимулювання поглибленої переробки деревини вітчизняними підприємствами для створення нових робочих місць, збільшення надходжень до бюджетів та підвищення експортного потенціалу країни;
- впорядкування міжбюджетних відносин з приводу адміністрування та перерозподілу податків і зборів у лісоресурсній сфері;
- забезпечення самоокупності держаних лісогосподарських підприємств у лісозабезпечених регіонах та прозоре субсидування лісогосподарських робіт у малозаліснених регіонах;
- проведення ліцензування, сертифікації і стандартизації лісів та лісопродукції відповідно до міжнародних вимог.
