Вітчизняний та зарубіжний досвід трансформації системи регулювання лісокористування

     

      Зміни у системі органів державної влади в Україні, що відбулися внаслідок проведеної адміністративної реформи, були покликані не лише впорядкувати чисельність державного бюрократичного апарату та зменшити видатки на його утримання, а й вдосконалити систему державного управління у різних сферах економічної діяльності. Особливо актуальним є вирішення даної проблеми для лісоресурсної сфери, яка має потужний, але неефективний державний сектор, відзначається відсутністю єдиного центру регулювання господарської діяльності лісокористувачів, недосконалою системою цінового, митного, фіскального та фінансово-кредитного регулювання лісокористування. Тому на перших етапах реформування важливо провести критичний аналіз прийнятих рішень та реально оцінити їх позитивний та негативних вплив, щоб сформувати ефективну систему регулювання лісокористування.

      За підсумками першого етапу адміністративної реформи передбачається суттєве скорочення органів державної влади та чисельності держаних чиновників. Кардинальні зміни відбулися у системі управління у лісовому господарстві, оскільки згідно з Указом Президента України „Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади” [291] центральним органом виконавчої влади, що регулюватиме усі господарські процеси в цій сфері, замість Міністерства екології та природних ресурсів України було визначено Міністерство аграрної політики і продовольства України, а замість Державного комітету лісового господарства України створено Державне агентство лісових ресурсів України, що матиме значно менше повноважень. Серед позитивів реформи можна відзначити виділення із складу багатьох міністерств контролюючих органів – інспекцій, які працюватимуть самостійно без зайвого тиску з боку посадових осіб центрального органу. Зокрема, за підсумками реорганізації Міністерства охорони навколишнього природного середовища України, крім базового органу – Міністерства екології та природних ресурсів України – створюється відокремлений контролюючий орган – Державна екологічна інспекція України, а також Державна служба геології та надр України.

      Серед негативних моментів реформи, які можуть проявитися через певний час, можна вважати різне відомче підпорядкування новостворених державних агентств лісових, водних та земельних ресурсів, які є базовими органами державної влади у сфері управління природокористуванням в Україні. Адже, згідно із схемою організації та взаємодії центральних органів виконавчої влади через Міністра аграрної політики та продовольства України координуватиметься діяльність Державних агентств земельних ресурсів, лісових ресурсів та рибного господарства, а через Міністра екології та природних ресурсів України – діяльність Державних агентств водних ресурсів, екологічних інвестицій та Державної екологічної інспекції України.

      Водночас певним позитивом згаданих трансформацій є реальна можливість підпорядкування усіх лісів в Україні єдиному керівному органу державної влади, хоча й з обмеженими повноваженнями. Оскільки, Державне агентство лісових ресурсів перебуватиме у підпорядкуванні Міністерства аграрної політики і продовольства України, якому, у свою чергу, вже підпорядковуються постійні лісокористувачі та їх об’єднання, що функціонують на лісах колишніх колгоспів. Тому цілком логічним наступним кроком трансформацій має стати усунення дублювання повноважень у межах одного міністерства шляхом підпорядкування усіх суб’єктів господарювання, що мають у постійному користуванні ліси колишніх колгоспів, Державному агентству лісових ресурсів України. Певні проблеми можуть виникнути лише у питанні передачі земель лісового фонду місцевого значення, якими опікуються місцеві громади, у загальнодержавну власність, а також можливий супротив місцевого населення, адже агролісгоспи значну кількість лісопродукції та палива постачали на внутрішній ринок за прийнятними цінами. До того ж, у багатьох областях на лісових землях колишніх колгоспів було створено комунальні лісогосподарські підприємства, хоча правовий статус комунальних лісів ще не до кінця законодавчо врегульовано.

      Тому очікуваному об’єднанню має передувати ряд важливих етапів щодо впорядкування відносин власності на лісові ресурси, побудови ефективної системи управління лісами як на державному, так і на регіональну рівнях, вирішення проблеми фінансового забезпечення діяльності постійних лісокористувачів, особливо щодо реалізації заходів з охорони та захисту лісів, а також ліквідації надзвичайних ситуацій у цій сфері. За рахунок проведення адміністративної реформи влада має намір оптимізувати використання державних коштів її органами, зокрема, міністерствами.

      До того ж, у системі міністерства можуть утворюватися такі види урядових органів як служби, інспекції, агентства. Так, служба – урядовий орган у системі міністерства, створюється для надання державних, у тому числі адміністративних послуг фізичним і юридичним особам (видача дозволів (ліцензій), сертифікатів, посвідчень та інших документів, реєстрація тощо); інспекція – урядовий орган у системі міністерства створюється для здійснення контрольно-наглядових функцій за дотриманням органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими, юридичними та фізичними особами встановлених Конституцією та законами України, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до Конституції та законів України, загальнообов’язкових правил поведінки у відповідній сфері державного управління; агентство – урядовий орган у системі міністерства, утворюється для управління об’єктами державної власності, що належать до сфери управління міністерства. Державний комітет, на відміну від міністерства, утворюватиметься для виконання окремих функцій з реалізації державної політики, його діяльність спрямовуватиметься і координуватиметься Кабінетом Міністрів України через відповідного міністра [293]. Отже, основне завдання агентства – управління державною власністю. Тому новостворене Державне агентство лісових ресурсів, по-суті, позбавили двох функцій: провадження державної політики та контролю, оскільки такі повноваження мають органи виконавчої влади, які називаються, відповідно «служба» та «інспекція».

      Адже, згідно з новим Положенням [224] Державне агентство лісових ресурсів України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства України, входить до системи центральних органів виконавчої влади і забезпечує реалізацію державної політики у сфері лісового та мисливського господарства.

      Серед основних завдань Держлісагентства України залишені лише:

      1) внесення пропозицій щодо формування державної політики у сфері лісового та мисливського господарства;

      2) реалізація державної політики у сфері лісового та мисливського господарства. Тоді як вилучено положення, що стосується здійснення державного управління, регулювання і контролю у сфері лісового і мисливського господарства та полювання, а також розроблення й організації виконання державних і регіональних (місцевих) програм у сфері охорони, захисту, раціонального використання та відтворення лісових ресурсів, участь у розробленні і виконанні програм з питань охорони, використання та відтворення мисливських тварин, розвитку мисливського господарства.

      Згідно з новою редакцією Положення Держлісагентство не забезпечує бюджетне фінансування, розподіл та контроль за цільовим використанням бюджетних коштів і матеріальних ресурсів. Натомість залишено повноваження щодо прийняття рішення про створення, реорганізацію і ліквідацію підприємств, установ та організацій, заснованих на державній власності, що належать до сфери його управління.

      Вся работа доступна по Ссылке