Регулювання процесів реорганізації та інтеграції підприємницьких структур у лісоресурсній сфері

     

      Лісоресурсна сфера належить до стратегічно важливих ланок національної економіки, оскільки поєднує в єдину систему низку галузей, які не лише відповідають за розширене відтворення, охорону та захист лісоресурсного потенціалу, а й покликані забезпечити ефективне використання усіх його компонентів для задоволення різноманітних потреб населення та господарського комплексу країни, дотримуючись принципів безвідходності, екобезпечності та енергоефективності.

      Саме підприємницька діяльність має сприяти найбільш оптимальному залученню до господарського обігу лісових ресурсів та інших еколого-економічних благ. Адже тільки тоді, коли безпосередній користувач природного ресурсу або джерела забруднення зацікавлений в отриманні найбільшої економічної вигоди при застосуванні адміністративних, економічних та організаційних підойм, здатен сприяти забезпеченню соціально-економічного піднесення як окремого лісозабезпеченого регіону, так і країни у цілому. Тому система важелів сприяння становленню підприємництва у лісоресурсній сфері має органічно вливатись в організаційно-економічний механізм природокористування.

      Нині у лісоресурсній сфері накопичилося багато нерозв’язаних проблем, які не дозволять створити ефективну систему регулювання процесів лісокористування на національному, регіональному та локальному рівнях. На кожному з цих рівнів виникли системні суперечності як між органами держаної влади через розмитість їх функцій і повноважень, так і між господарськими суб’єктами через невирішеність відносин власності, обмеження діяльності окремих організаційно-правових форм господарювання, фінансового забезпечення лісокористувачів, непрозорості лісового ринку та ін.

      Для вирішення цих та багатьох інших проблем потрібно провести заходи з реорганізації існуючих лісогосподарських підприємств, які є постійними лісокористувачами, шляхом виділення декількох самостійних суб’єктів господарювання за окремими функціями, виконання яких у межах одного суб’єкта вносить значні протиріччя та дисбаланси у систему регулювання лісокористування. Загалом реорганізацію суб’єктів господарювання лісового комплексу можна розглядати як діяльність, спрямовану на виділення самостійних та взаємопов’язаних підприємств, яка сприятиме перетворенню структури лісоресурсної сфери з метою досягнення її ефективності та самофінансування, а також вирішення ряду соціально-економічних та екологічних проблем місцевого характеру, забезпечення динамічного розвитку лісового сектора національної економіки країни, його інтеграції в систему міжнародних зв’язків, з метою задоволення внутрішнього реального платоспроможного попиту і стимулювання експорту продукції поглибленої лісопереробки.

      Різний ступінь забезпеченості лісовими ресурсами, розвиненості лісозаготівельної, транспортної інфраструктури, неоднаковий технічний рівень діючих держаних лісогосподарських підприємств, а також інші чинники вимагають диференційованих підходів у процесі реструктуризації, а саме:

      - сприяння в збереженні діючих та створення нових підприємств, що виробляють конкурентоспроможну продукцію, з гарантованим платоспроможним попитом, і можуть забезпечити самофінансування і розширене відтворення в довгостроковій перспективі; - сприяння розвитку лісогосподарських підприємств, з постійним попитом на свою продукцію на вітчизняному ринку, а також на ринках ближнього і далекого зарубіжжя, але вимагають створення певних умов, зокрема державної підтримки для реалізації масштабних проектів;

      - підтримка економічно нестійких лісопромислових підприємств і організацій, для підвищення ефективності яких вимагається розробка системи виробничих, технічних, організаційно-економічних та інших заходів, реалізація яких дозволить вийти з кризи, стабілізувати ситуацію і забезпечити подальший розвиток і, використовуючи результати маркетингових досліджень, визначити ринки збуту своєї продукції;

      - ліквідація або реорганізація безперспективних підприємств і організацій, які виробляють продукцію чи надають послуги, що не користуються попитом, для яких санація не принесла позитивних результатів [8 ].

      Реорганізація суб’єктів господарювання лісового господарства має відбуватися під постійним наглядом і контролем державних органів, які є розпорядниками державного майна. Для забезпечення ефективності процесів державного регулювання з реорганізації державних лісогосподарських підприємств доцільно визначити відповідні організаційно-економічні засади (рис. 4.4).

      Процеси реорганізації мають відбуватися на основі виконання ряду основних принципів: організаційної ефективності, економічної відповідальності, соціальної спрямованості, екологічної безпечності та функціональної впорядкованості. Відповідно до розглянутих принципів та враховуючи необхідність впорядкування процесів прийняття рішень, при проведенні реорганізації комплексних лісогосподарських підприємств важливо також орієнтуватися на виконання основних цілей, для досягнення яких вона і відбувається. У лісозабезпечених регіонах країни до них належать: забезпечення самоокупності і фінансової незалежності постійних лісокористувачів; підвищення економічної, екологічної і соціальної ефективності роботи новостворених суб’єктів господарювання; підвищення їх інвестиційної привабливості, зокрема з боку зарубіжних інвесторів; усунення монополізму та розвиток конкуренції у лісоресурсній сфері; перехід на модель сталого, екобезпечного лісокористування.

      Вся работа доступна по Ссылке