Розвиток екологічного страхування у сфері лісокористування
З року в рік ліси потерпають від несприятливих погодних умов, діяльності людини, шкідників і хвороб. Незважаючи на те, що життєдіяльність лісів підтримується відповідними діями працівників лісового господарства, проблема пошкодження та знищення лісів внаслідок впливу негативних факторів залишається актуальною. Саме тому постає питання розвитку механізму страхування лісів в Україні, що сприятиме відшкодуванню завданої шкоди лісам і лісовому господарству.
Щодо доцільності реалізації механізму екологічного страхування у лісоресурсній сфері існує критична думка авторитетного російського вченого В. Петрова, який вважає, що боротьба з пожежами в лісі не може бути вирішена за допомогою економічних інструментів, зокрема запровадження практики страхування, а тому найбільш реальними заходами, спрямованими на збереження лісів від вогню є технічне переозброєння лісництв для постійного ведення профілактичних робіт (встановлення датчиків та камер відео нагляду для раннього виявлення лісових пожеж), збільшення чисельності лісової охорони, введення прямого бюджетного фінансування охорони лісів.
Тим не менше сьогодні за кордоном існує безліч компаній, які спеціалізуються в галузі страхування лісів від пожеж. Варто зауважити, що страхувальниками є винятково приватні лісовласники, а державні ліси ні в Німеччині, ні в інших країнах не страхують. Страхування лісів є добровільним. Умови договору в різних компаніях практично не відрізняються, за винятком розміру страхового тарифу, на підставі якого страхувальник оплачує страховикові його послуги при настанні передбаченого в договорі страхового випадку. Економічний механізм охорони лісів у всіх країнах, незалежно від форми власності, майже скрізь однаковий: власник лісів несе основний тягар витрат на превентивні та репресивні заходи збереження лісів.
Основним чинником, що впливає на розвиток розглянутого виду страхування за кордоном, є структура лісоресурсної сфери у певній країні, а не якість породи деревини або вироблена продукція. На попит на страхові послуги у цій сфері впливає розвиток майнових відносин, особливості побудови зв’язків між державою і лісокористувачами, прозорість законодавчої бази, достовірність оцінки лісових ресурсів, потреби збільшення обсягів реальних інвестицій у лісовий сектор, а також підвищення глобальних екологічних ризиків [208].
Страхування лісів є одним з можливих напрямів реалізації екологічно орієнтованої лісової політики в Україні і потребує продуманого системного підходу для створення ефективного механізму страхування з використанням всього потенціалу економічної категорії «страховий захист» в цілях:
- підвищення рівня захисту майнових інтересів держави, лісокористувачів, юридичних і фізичних осіб, пов’язаних з лісовим фондом;
- зниження навантаження на державний бюджет у зв’язку з необхідністю відшкодування шкоди лісовому фонду, завданої в результаті випадкових несприятливих подій, а також у зв’язку з діяльністю лісокористувачів;
- зниження ризику виникнення таких несприятливих подій шляхом проведення попереджувальних заходів;
- підвищення ефективності використання коштів на охорону лісів.
Основними цілями розвитку інституту страхування лісів в Україні є формування і впровадження фінансового механізму страхового захисту лісового фонду від пожеж; розробка механізму страхування в сфері лісокористування в якості джерела позабюджетного фінансування і відшкодування шкоди, завданої лісовому господарству; розробка системи страхового захисту майнових інтересів лісових відносин.
З точки зору страхування лісів проблемним питанням є визначення конкретних об’єктів страхування, які обмежуються низкою майнових інтересів відповідно до ст. 4 закону України «Про страхування» [82].
Згідно з цим нормативним актом страхування лісу можна віднести до інтересів майнового страхування, пов’язаних з володінням, користуванням і розпорядженням майном; а також до страхування відповідальності за нанесення шкоди лісовому фонду. Для страхування лісу як об’єкта майнового страхування
необхідна його вартісна оцінка.
Крім цього, важливим є питання диференціації ділянок лісового фонду для цілей страхування, наприклад, можна страхувати тільки ділянки лісового фонду для виробничого призначення. Для укладання договору страхування обов’язкова наявність двох сторін: страхової організації (страховик) і сторони, майнові інтереси якої захищаються договором страхування (страхувальник). Майновий інтерес фізичної або юридичної особи являє зацікавленість власника матеріальних і нематеріальних цінностей в збереженні, покращенні, відновленні або заміні їх при можливому настанні страхового випадку і в наявності джерела коштів для цих цілей.
При розгляді страхування як економічного інструмента реалізації механізмів регулювання лісокористування, який застосовується у сфері охорони і захисту, відтворення і використання лісових ресурсів, слід виділяти:
1) страхування лісу як об’єкта державної власності, здійснюване власником лісу та особами, яким лісові ділянки надані в користування;
2) страхування цивільної відповідальності за заподіяння шкоди лісовому господарству;
3) страхування власності лісокористувачів.
При страхуванні цивільної відповідальності за заподіяння шкоди лісовому господарству найбільше суспільне значення набуває не покриття збитків, понесених страхувальником і пов’язаних з необхідністю відшкодування збитку лісовому господарству, а захист майнових інтересів власника лісу і збереження навколишнього природного середовища. У розглянутому випадку найдоцільнішим є обов’язкова форма страхування. Така форма гарантує відшкодування в межах страхової суми збитків лісовому господарству, нанесеного страхувальником, навіть якщо страхувальник виявився після страхового випадку неплатоспроможним, збанкрутував, зник
і т.д. Страхувальниками мають бути лісокористувачі та особи, діяльність яких пов’язана з потенційною небезпекою заподіяння шкоди лісу [85].
