Обгрунтування стратегічних напрямів регіонального регулювання лісокористування

     

      На основі розробленої у другому розділі методики важливо провести комплексну оцінку ефективності регулювання лісокористування у системі Держлісагентства у розрізі обласних управлінь лісового і мисливського господарства. На першому етапі аналізу та оцінки сформовано групи показників-індикаторів за кожним критерієм та підкритерієм оцінки, на основі яких розраховуватимуться відповідні індивідуальні, внутрішньогрупові та групові індекси, які надалі використовуватимуться для розрахунку групових індексів, що відповідають вибраним критеріям оцінки.

      Зокрема, у додатку М представлено результати розрахунку індивідуальних індексів, які використовуються для розрахунку інтегральних внутрішньогрупових індексів ефективності регулювання лісового господарства, мисливського господарства та лісопереробки, що стали основою подальшого розрахунку групового індексу міжсекторального регулювання лісокористування за період 2008–2010 рр. За результатами аналізу можна зробити висновок, що порівняно високим рівнем ефективності регулювання лісового господарства протягом усього аналізованого періоду відзначалися переважно регіональні управління, які належать до зон Полісся та Лісостепу (Житомирське, Вінницьке, Київське, Сумське та Хмельницьке), а серед підрозділів зони Карпат – лише Чернівецьке управління. До групи з порівняно низьким рівнем ефективності регулювання лісового господарства увійшли практично усі регіональні підрозділи, які розміщені у Степовій лісорослинній зоні. Водночас слід звернути увагу на певні недоліки у регулюванні сфери лісового господарства в окремих управліннях зони Полісся та Лісостепу (Волинське, Рівненське, Чернігівське, Полтавське, Тернопільське, Харківське та Черкаське), які не повною мірою використовують наявний потужний лісоресурсний потенціал. Подальший аналіз ефективності регулювання сфери мисливського господарства свідчить, що на порівняно високому рівні цей процес протягом усього аналізованого періоду був у таких регіонах Степової зони, як Луганське управління та Республіканський комітет Автономної республіки Крим. Певне занепокоєння викликає той факт, що навіть до групи із середнім рівнем ефективності регулювання мисливського господарства не увійшли більшість регіональних управлінь із зон Полісся та Лісостепу, крім Волинського, Вінницького та Київського управлінь, які мають порівняно кращі умови для розвитку даного напряму лісокористування.

      Натомість, результати аналізу та оцінки ефективності регулювання у сфері лісопереробки свідчать, що поряд з більшістю регіональних управлінь зон Полісся і Лісостепу на порівняно високому рівні організовано цей процес і в регіональних підрозділах Степової зони (Донецьке, Кіровоградське та Луганське управління). У той же час слід відзначити певні проблеми у цьому напрямі регулювання в окремих підрозділах зони Карпат (Закарпатське та Івано-Франківське управління), які потрапили до групи з порівняно низьким рівнем ефективності регулювання за даним підкритерієм оцінки. У табл. М.4 представлено результати розрахунку групового індексу міжсекторального регулювання лісокористування на основі розглянутих внутрішньогрупових індексів. Результати аналізу свідчать про відсутність певних закономірностей між рівнем забезпеченості лісовими ресурсами та рівнем ефективності міжсекторального регулювання лісокористування Адже до групи з порівняно високим рівнем ефективності регулювання увійшли регіональні підрозділи з усіх лісорослинних зон (Волинське, Житомирське, Вінницьке, Київське, Сумське, Хмельницьке, Луганське, Кримське та Чернівецьке управління), тоді як певні проблеми у цьому напрямі характерні для Дніпропетровського управління.

      Поряд з вивченням результатів індексного аналізу та оцінки за окремі роки важливо аналізувати динаміку зміни групового індексу ефективності міжсекторального регулювання лісокористування у розрізі регіональних управлінь Держлісагентства України як окремі роки, так і за період 2008–2010 рр. на основі побудови картодіаграм (рис. М.1 додатка М).

      Як бачимо, серед регіональних підрозділів позитивної динаміки до підвищення ефективності міжсекторального регулювання лісокористування не забезпечив жодний з регіональних підрозділів Держлісагентства України, тоді як негативна динаміка була характерною навіть для управлінь, які досягли порівняно високого рівня ефективності регулювання у цій сфері (Волинського, Хмельницького, Вінницького, Тернопільського, Чернігівського, Сумського, Черкаського, Кіровоградського, Дніпропетровського, Херсонського, Запорізького та Кримського). У випадку невжиття адекватних заходів щодо виправлення складної ситуації ці підрозділи можуть знизити рівень ефективності міжсекторального регулювання лісокористування.

      На наступному етапі проведено розрахунок групового індексу фінансового регулювання лісокористування за період 2008–2010 рр. Для цього у додатку Н представлено результати розрахунку індивідуальних індексів, які використовуються для розрахунку інтегральних внутрішньогрупових індексів ефективності фіскального, бюджетного та інвестиційного регулювання лісокористування. Результати розрахунків показують, що порівняно високим рівнем ефективності фіскального регулювання лісокористування протягом усього аналізованого періоду відзначалися переважно регіональні управління, які належать до зон Полісся та Лісостепу (Житомирське, Рівненське, Чернігівське, Вінницьке, Київське, Сумське та Хмельницьке), тоді як усі підрозділи зони Карпат характеризувались середнім рівнем ефективності фіскального регулювання лісокористування. До групи з порівняно низьким рівнем ефективності фіскального регулювання увійшли практично усі регіональні підрозділи, які розміщені у Степовій зоні, крім Кіровоградського управління.

      Це пояснюється відсутністю або незначною площею експлуатаційних лісів у цій лісорослинній зоні. Також потрібно звернути увагу на певні недоліки у регулюванні сфери лісового господарства в окремих управліннях зони Полісся та Лісостепу (Волинське, Полтавське, Тернопільське, Харківське та Черкаське), які не повною мірою використовують наявні резерви підвищення фіскальної віддачі лісокористування. Більш детальний аналіз ефективності бюджетного регулювання лісокористування показав, що на порівняно високому рівні цей процес протягом усього аналізованого періоду був тільки у таких підрозділах зони Полісся, як Житомирське, Рівненське та Чернігівське управління. Значне занепокоєння викликає той факт, що до групи із середнім рівнем ефективності бюджетного регулювання лісокористування не увійшли більшість регіональних управлінь із зон Полісся та Лісостепу, крім Вінницького, Сумського, Хмельницького та Черкаського управлінь. Слід відзначити необхідність підвищення ефективності бюджетного регулювання лісокористування у Волинському управлінні, а також у підрозділах зони Карпат. За результатами аналізу та оцінки ефективності інвестиційного регулювання лісокористування можна зробити висновок, що поряд з більшістю регіональних управлінь зони Карпат на порівняно високому рівні був організований цей процес і у більшості регіональних підрозділів Степової зони (Дніпропетровське, Донецьке, Запорізьке, Кіровоградське та Луганське управління). У той же час, слід відмітити певні проблеми у цьому напрямі регулювання в окремих підрозділах зон Полісся і Лісостепу, крім Житомирського, Вінницького, Київського та Сумського управлінь. Значного підвищення інвестиційної активності потребують Херсонське та Закарпатське управління, які потрапили до групи з порівняно низьким рівнем ефективності регулювання за даним підкритерієм оцінки.

      У табл. Н.4 представлено результати розрахунку групового індексу фінансового регулювання лісокористування на основі розглянутих внутрішньогрупових індексів. На основі детальнішого аналізу можна зробити висновок про наявність певних закономірностей між рівнем забезпеченості лісовими ресурсами та рівнем ефективності фінансового регулювання лісокористування. Адже до групи з порівняно високим рівнем ефективності регулювання увійшли регіональні підрозділи із лісозабезпечених зон Полісся і Лісостепу (Житомирське, Рівненське, Чернігівське, Вінницьке, Київське, Сумське, Хмельницьке та Чернівецьке управління), які відзначаються значною площею експлуатаційних лісів та потужною лісопереробною базою, а заготовлена деревини від рубок головного користування у яких є об’єктом оподаткування лісовим податком. Значні проблеми у цьому напрямі характерні для більшості управлінь Степової зони, а також для окремих управлінь Лісостепової зони (Тернопільського і Харківського).

      Вся работа доступна по Ссылке