Місце валютних санкцій у системі фінансово-правових
Проблеми вдосконалення правового регулювання валютних відносин останнім часом стали найбільш актуальними і дискусійними. Вони привертають увагу багатьох фахівців не лише у сфері економіки та фінансів, а й валютного права. Ліквідація державної монополії зовнішньої торгівлі та валютної монополії призвела до того, що суб'єктів, зайнятих у сфері зовнішньоекономічних зв'язків і валютних операцій, стало значно більше, але через відсутність у більшості з них досвіду такої діяльності, а іноді й прямих зловживань з їх боку, цей процес був пов'язаний з великими втратами для економіки України.
У результаті безконтрольного вивезення з країни валютних і матеріальних ресурсів фінансове становище України стало критичним, що зажадало посилення валютного контролю та встановлення відповідальності за порушення валютного законодавства. При цьому саме законодавство, що регламентує питання відповідальності за валютні правопорушення, велике й багато в чому суперечливе.
Відповідно до ст. 16 Декрету Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю» від 19 лютого 1993 р. № 15-93 (із змінами та доповненнями), незаконні скуповування, продаж, обмін чи використання валютних цінностей як засобу платежу або як застави, тобто вчинення цих дій без відповідного дозволу (ліцензії), якщо відповідно до цього Декрету та інших актів валютного законодавства наявність такого дозволу (ліцензії) є обов’язковою, тягнуть за собою адміністративну або кримінальну відповідальність згідно із чинним законодавством України [34].
До резидентів, нерезидентів, винних у порушенні правил валютного регулювання й валютного контролю, застосовуються такі міри відповідальності (фінансові санкції) [34]:
¬ за здійснення операцій з валютними цінностями, що передбачені п. 2 ст. 5 цього Декрету, без одержання генеральної ліцензії Національного банку України – штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;
¬ за здійснення операцій з валютними цінностями, що потребують одержання ліцензії Національного банку України згідно з п. 4 ст. 5 цього Декрету, без одержання індивідуальної ліцензії Національного банку України – штраф у сумі, еквівалентній сумі зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій;
¬ за торгівлю іноземною валютою банками та іншими фінансовими установами, національним оператором поштового зв’язку без одержання ліцензії Національного банку України та (або) з порушенням порядку й умов торгівлі валютними цінностями на міжбанківському валютному ринку України, встановлених Національним банком України, – штраф у сумі, еквівалентній сумі (вартості) зазначених валютних цінностей, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких операцій, з виключенням банку із Республіканської книги реєстрації банків або без такого виключення;
¬ за невиконання уповноваженими банками обов’язків, передбачених п. 4 ст. 4 цього Декрету, а також за невиконання уповноваженими банками, фінансовими установами та національним оператором поштового зв’язку обов’язків, передбачених п. 2 ст. 13 цього Декрету, – позбавлення генеральної ліцензії Національного банку України на право здійснення валютних операцій або штраф у розмірі, що встановлюється Національним банком України;
¬ за порушення резидентами порядку розрахунків, установленого ст. 7 цього Декрету, – штраф у розмірі, еквівалентному сумі валютних цінностей, що використовувалися при розрахунках, перерахованій у валюту України за обмінним курсом Національного банку України на день здійснення таких розрахунків;
¬ за несвоєчасне подання, приховування або перекручення звітності про валютні операції – штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України;
¬ за невиконання резидентами вимог щодо декларування валютних цінностей та іншого майна, передбачених ст. 9 цього Декрету, – штраф у сумі, що встановлюється Національним банком України.
Санкції, передбачені цим пунктом, застосовуються Національним банком України та за його визначенням – підпорядкованими йому установами. Оскарження дій щодо накладення стягнень провадиться у судовому порядку. Суми стягнених штрафів спрямовуються до державного бюджету України [34].
Таким чином, з аналізу цього Декрету можна побачити, що разом з кримінальною, адміністративною відповідальністю існує деяка інша — валютна, але лише як вид фінансово-правової відповідальності.
Закріплення Законом настання «іншої відповідальності» за здійснення валютних правопорушень викликало в юридичній літературі дискусію про її правову природу. Так, наприклад, О.С. Шабуров зазначає, що «валютні правопорушення є різновидом адміністративних правопорушень, тобто передбачених нормами права посягань на встановлений порядок державного управління» [172, c.433]. Так само вважає і І.В. Хаменушко, який пише, що «передбачена можливість стягнення в дохід держави усього отриманого за недійсною угодою або незаконні дії має всі ознаки адміністративного впливу на правопорушника, а, отже, підставою для її застосування служить здійснення адміністративного правопорушення» [165, c. 47].
Санкція у вигляді стягнення в дохід держави усього отриманого за недійсними угодами і необґрунтовано придбаного в результаті незаконних дій є нічим іншим, як заходом валютної відповідальності.
Дійсно, виходячи із суті санкції, передбаченої ст. 16 вищенаведеного Декрету, такі заходи є: встановлені законом; передбачають конфіскаційний характер відповідальності стягнення в дохід держави; спрямовані на суб'єктів, якими є фізичні і юридичні особи; застосовуються широким колом уповноважених органів і посадовців органами валютного контролю.
Таким чином, передбачена можливість стягнення в дохід держави усього отриманого за недійсною угодою.
Вся работа доступна по Ссылке
