Еволюція функцій договору
Запорукою якісного, фундаментального дослідження будь-якої правової категорії, створення методологічних засад її вивчення та поглиблення пізнавального значення є виявлення її функцій. Функції цивільно-правового договору не слід сприйматися як суто теоретичну, абстрактну категорію, відірвану від практики та реалій суспільних відносин. Навпаки, формулювання та вивчення функцій цивільного договору сприяє з’ясуванню самої сутності договору, причому таке з’ясування відбувається шляхом співставлення безпосереднього впливу договору на інші явища об’єктивного світу. Підкреслюючи практичне значення функцій для правознавства, Р. фон Ієринг писав: «Функція права полягає тільки у його здійсненні. Те, що не реалізується, не є правом, і, навпаки, те, що визначає функції, є правом…» [103, с. 42]. Крім того, на підставі функціонального аналізу пояснюються сутність та цілі правових явищ та окремих об’єктів, які їх складають, а також формуються висновки про зв’язки правового механізму з економічною системою та соціальним управлінням [181, c. 132].
Сучасному визнанню та утвердженню функцій як елементу правових досліджень ми зобов’язані теорії функціоналізму. Безумовно, функціям як філософській категорії зажди приділялася певна увага. Проте справжня увага до функцій виникла в межах функціоналізму, як напрямку правових досліджень. Функціоналізм не має багатовікової історії розвитку, з’явившись лише у 1930-х роках у роботах представників англійської (А. Редкліфф-Браун, Б. Малиновський) та американської (Т. Парсонс, Р. Мертон) соціологічної науки. На їхню думку, сутність соціальних явищ втілюється у їхніх функціях, тобто ролях, які вони відіграють у цілісній системі культури, а також у тих способах, якими вони співвідносяться один з одним. Тому пояснення категорії слід шукати у властивостях самої категорії, адже саме функції даної категорії дають розуміння того, що являє собою досліджувана категорія. При цьому функціональний аналіз може застосовуватись лише стосовно стабільних об’єктів, які можуть бути зведені до певних стандартів, характеризуються наявністю типових рис та проявів.
У сучасній цивілістичній літературі функції договору рідко коли залишаються поза межами дослідження. Водночас не вірно було б говорити і про те, що функціям цивільного договору відводиться центральне значення у відповідних роботах. За словами О.О. Красавчикова, «дана категорія опинилася на рівні інтуїтивного поняття, не відлитого у чіткі форми наукової логіки, яка виключає можливість підміни понять, змішання роду з видом, форми зі змістом і т.д.» [137, c. 14]. Така оцінка ступеню розробленості проблематики функцій цивільного договору є актуальною і в наш час. У більшості робіт вказується на важливість функцій договору, покликаного регулювати відносини сторін у найбільш оптимальному для них вигляді та побіжно згадується про перелік функцій, що наводиться, як правило, за О.О. Красавчиковим. При цьому надзвичайно рідко наводиться визначення функцій цивільного договору. Така лаконічність притаманна не тільки підручникам, навчальним посібникам [74, c. 12; 93, c. 68-69; Зобов’язальне право: теорія і практика. – c. 20-22; 219, c. 227-228], але й монографіям, присвяченим проблемам договірного права [67, c. 40-41].
Однією з небагатьох сучасних дослідниць проблем договірного права, у роботах якої наводиться визначення функцій цивільно-правового договору, є Т.В. Боднар, яка розуміє функції як «регулятивні властивості договору як юридичного акта, завдяки яким здійснюється певний вплив на суспільні відносини» [72, с. 36]. У радянській цивілістиці до найбільш конкретизованих узагальнень щодо природи договірних функцій та їх видів прийшов О.О. Красавчиков, який звертав увагу на неприпустимість ототожнення функцій договору з формою і визначав їх як «певний вид дії (впливу) юридичного факту, що розглядається, на суспільні відносини» [138, с. 16]. Наводилися визначення функцій договору і деякими представниками господарського права. Так, В.Г. Вердніков тлумачив функції як «вираз основних цілей використання договірної форми між соціалістичними організаціями в галузі господарства, прояв основного призначення цього договору» [76, с. 83]. Близьким за змістом до наведеного є визначення А.Г. Бикова: «Функції договору – вираз основних цілей його використання, прояв договором основного, визначального значення у соціалістичній економіці» [214, с. 319].
Обидва зазначені автори, використовуючи поняття функції для того, щоб підкреслити економічне, господарське значення договору, розуміли функції договору як його цілі. Звичайно, ціль договору тією чи іншою мірою виявляється у його функціонуванні, проте визначення функцій договору через його цілі не уявляється переконливим. Метою цивільного договору, його каузою, як було вказано у підрозділі 1.1 даної роботи, є спрямованість договору на досягнення правового результату: виникнення, зміну, припинення цивільних прав та обов’язків. Укладаючи договір, кожен суб’єкт переслідує для себе ті економічні, соціальні, культурні або інші результати, яких він прагне досягнути від договору. Тому ціль договору є зажди суб’єктивною. Навпаки, функції цивільного договору є узагальненням його закономірностей, правової природи, тобто в підсумку самої сутності договору і в цьому аспекті мають розглядатися з позиції об’єктивізму. За природою цивільний договір є правочином і, відповідно, виступає як різновид юридичних фактів. Змішувати ж договір як юридичний факт та мету (каузу) цього договору у вигляді його правових результатів неприпустимо. Крім того, в основу функції будь-якого явища, в тому числі і цивільного договору, покладається діяльність, що притаманна цьому явищу, а не зовнішня його форма, як визначив В.Г. Вердніков.
Вся работа доступна по Ссылке
