Порядок відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та (або) службовими особами
Відповідно до чинного законодавства відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та (або) службовими особами можливе лише на підставі судового рішення. Законодавством не передбачено механізмів відшкодування шкоди з використанням позасудового порядку .
Разом з тим, у світовій практиці розповсюджений підхід, коли особа до відкриття судового провадження може спочатку звернутися з вимогами про відшкодування завданої шкоди в адміністративному порядку до органу, який її завдав, або до вищестоящого органу. В ряді країн таке звернення є обов’язковою досудовою процедурою. Така система функціонує, наприклад, у Франції та США.
В США у 1990 р. було прийнято Закон «Про врегулювання адміністративних спорів», який встановлює процедурні правила застосування альтернативних способів вирішення конфліктів: переговори, медіація, арбітраж тощо. Відповідно до Закону кожен орган виконавчої влади повинен прийняти нормативний акт, який врегульовує процедурні правила застосування альтернативних способів вирішення спорів [46, 44-45].
Рекомендація № R(84)15 Комітету Міністрів Ради Європи стосовно публічно-правової відповідальності за завдану шкоду передбачає, що особі має бути гарантоване відшкодування шкоди у випадку неправомірного її завдання державою, органом влади або посадовою особою. Урядам держав-членів рекомендовано розглянути доцільність створення у своїй національній правовій системі відповідного механізму, який би не допускав невиконання органами влади своїх зобов’язань з відшкодування шкоди через нестачу коштів. Рекомендацією визначені недоліки адміністративної процедури вирішення спорів між приватними особами та суб’єктами владних повноважень. Зокрема, звертається увага на тривалість процесу вирішення спору та створення умов, за яких особі невигідно або складно реалізовувати свої права.
Рекомендація № R(84)15 визначає основні принципи, якими повинні керуватися держави-члени при формуванні нормативної бази і розробці процедур відшкодування шкоди, завданої органами влади. Відповідно до цих принципів держава повинна: забезпечити гарантії відшкодування шкоди у випадках недотримання органом влади норм та стандартів діяльності, а також, коли особа зазнала шкоди внаслідок акта, який відповідає загальним інтересам; не обмежувати права на судове оскарження вимогою попереднього оскарження в адміністративному порядку дій службовця; сприяти тому, щоб адміністративна процедура примирення не перешкоджала доступу до судового розгляду; забезпечити швидке виконання рішень щодо надання відшкодування відповідними бюджетними або іншими засобами; передбачити, що строки звернення щодо відшкодування шкоди не повинні перешкоджати ефективному здійсненню цього права; забезпечити рівні гарантії при вирішенні питань щодо публічно-правової відповідальності держави незалежно від громадянства потерпілої особи. Відшкодування шкоди повинно здійснюватися в повному обсязі, якщо шкода завдана неправомірним актом органу влади, і на засадах справедливого зменшення розміру відшкодування у випадку, якщо потерпіла особа зазнала шкоди частково через свою власну вину або внаслідок невикористання способів правового захисту.
На нашу думку, встановлення обов’язкового адміністративного порядку розгляду справ з відшкодування шкоди, завданої органами державної влади, їх посадовими та (або) службовими особами є неприпустимим, оскільки це суперечитиме конституційному праву на доступ до правосуддя.
Означена позиція підтверджується рішенням Конституційного Суду України від 25 листопада 1997 р. щодо офіційного тлумачення ч. 2 ст. 55 Конституції України та ст. 248-2 Цивільного процесуального кодексу України (справа громадянки Дзюби Г. П. щодо права на оскарження в суді неправомірних дій посадової особи) [182], в якому КСУ прийшов до висновку, що ч. 2 ст. 55 Конституції України необхідно розуміти так, що кожен (тобто громадянин України, іноземець, особа без громадянства) має гарантоване державою право оскаржити в суді загальної юрисдикції рішення, дії чи бездіяльність будь-якого органу державної влади, органу місцевого самоврядування, посадових і службових осіб, якщо громадянин України, іноземець, особа без громадянства вважають, що їх рішення, дія чи бездіяльність порушують або ущемляють права і свободи громадянина України, іноземця, особи без громадянства чи перешкоджають їх здійсненню, а тому потребують правового захисту в суді.
Такі скарги підлягають безпосередньому розгляду в судах незалежно від того, що прийнятим раніше законом міг бути встановлений інший порядок їх розгляду (оскарження до органу, посадової особи вищого рівня по відношенню до того органу і посадової особи, що прийняли рішення, вчинили дії або допустили бездіяльність).
