Спосіб вчинення злочину

     

      Для злочинів, пов’язаних з неналежним виконанням професійних обов’язків медичним або фармацевтичним працівником, дані про спосіб їх учинення є одним з головних і найбільш важливих елементів криміналістичної характеристики. Інформації про спосіб вчинення злочину сприяє більш швидкому й повному встановленню події злочину, відшуканню слідів злочину, встановленню обставин його вчинення і особи, яка вчинила таке діяння. Володіючи даними про найбільш типові способи вчинення і приховування злочину, слідчому легше розслідувати небезпечне діяння, оскільки його дії стають цілеспрямованими, що, у свою чергу, дозволяє зекономити час, сили та засоби не лише окремої особи, а й відповідного підрозділу чи органу.

      З метою визначення способів професійного медичного злочину, що розглядається, необхідно, в першу чергу, звернутися до тлумачення категорії «спосіб учинення злочину» у юридичній літературі. Вчені досліджували це поняття з різних сторін, серед яких найбільше значення мають кримінально-правове та криміналістичне. Перше вивчали Я.М. Брайнін, Л.Л. Кругликов, В.М. Кудрявцев, В.І. Курляндський, М.І. Панов, А.А.

     Піонтковський, Н.П. Пономарьова та інші [70; 71; 92; 104]. Криміналістичний аспект способу вчинення злочину розглядали Р.С. Бєлкін, О.М. Васильєв, А.І. Вінберг, А.Ф. Волобуєв, В.К. Гавло, І.Ф. Герасимов, Л.Я. Драпкін, В.А. Журавель, В.Я. Колдін, О.Н. Колесниченко, В.П. Колмаков, В.О. Коновалова, І.М. Лузгін, В.О. Образцов, М.О. Селіванов, В.Г. Танасевич, В.Ю. Шепітько, М.П. Яблоков та багато інших.

      У теорії кримінального права спосіб відноситься до факультативних ознак об’єктивної сторони злочину. Під способом тут розуміється система (сукупність) прийомів і методів діяльності суб’єкта, опосередкована об’єктивними умовами, в яких виникла й розвивалася протиправна дія [67, с. 108]. Загальновизнано ця категорія розглядається з двох сторін: виконання активних дій суб’єктом злочину або його пасивне відношення до події злочину (бездіяльність).

      З позиції криміналістичної науки О.М. Васильєв зазначав, що спосіб вчинення злочину, відрізняється від кримінально-правового і від кримінально-процесуального поняття. Спосіб вчинення злочину в криміналістичному розумінні, це комплекс дій, обраний особою для досягнення злочинного результату відповідно до його особистих якостей і об’єктивної обстановки, що утворює механізм злочину, на підставі яких в ньому відображаються матеріальні і нематеріальні сліди, на підставі яких можливо зробити висновок про фізичні та психічні риси злочинця, мотив та мету виконаних ним дій [17, с. 24-27].

      На думку М.О. Бурнашева, сутністю способу вчинення злочину є комплекс вольових актів суб’єкта злочину, спрямованих на підготовку, вчинення й приховування злочину [11, с. 129-130]. Такий підхід видається раціональним, оскільки практику виявлення та розслідування злочинів цікавить, в першу чергу, не сам злочин, а все те, що пов’язано із вчиненням небезпечного діяння і сприяє конкретній роботі з розкриття злочинів.

      Поряд з діями, спрямованими на підготовку, вчинення і приховування злочину, Р.С. Бєлкін одночасно включає до способу злочину можливість вибіркового використання відповідних знарядь і засобів, умов місця й часу [62, с. 131-132]. Однак, досить дискусійним є положення щодо включення до досліджуваного поняття знарядь і засобів, умов місця й часу вчинення злочину, оскільки вони, в більшій мірі відносяться до окремих елементів криміналістичної характеристики.

      Справедливо В.О. Образцов вважає, що спосіб злочину є системою дій, операцій, рухів та прийомів, що мають визначальну роль у формуванні інформації про подію злочину та осіб до нього причетних. Тому спосіб вчинення злочину, що залишає специфічні, тільки йому властиві сліди, які є ознаками його застосування, можна розглядати як метод практичної діяльності, як один з шляхів встановлення істини за схемою – «від способу вчинення злочину до його розкриття» [53, с. 43].

      Спосіб вчинення злочину, на погляд М.П. Яблокова, є системою поведінки суб’єкта, що залишає характерні сліди, які дозволяють за допомогою криміналістичних прийомів та способів отримати уяву про сутність події, особливості злочинної поведінки правопорушника, окремих даних, що характеризують особистість [55, с. 16]. Науковець розширив поняття через внесення причинно-наслідкових зв’язків.

      Як продовження такої думки, М.В. Салтевський та деякі інші пропонують під способом здійснення злочину розуміти обумовлений (детермінований) цілим рядом суб’єктивних і об’єктивних чинників комплекс дій суб’єкта (суб’єктів) по підготовці, здійсненню і прихованню злочинного діяння [57, с. 5-7].

      Вся работа доступна по Ссылке