Колізійне регулювання вексельних відносин у міжнародному приватному праві
Поряд з методом уніфікації матеріально-правих норм, на особливостях якого ми докладно зупинялися у підрозділі 1.2. Розділу 1 нашого дослідження, проблема колізії законів у міжнародному приватному праві також вирішується за допомогою методу колізійного регулювання, який у цій галузі претендує на роль основного. Сутність цього методу полягає в тому, що вибір правових норм, які можуть врегулювати приватноправове відношення з іноземним елементом, здійснюється за допомогою спеціальних правил – колізійних норм, які відсилають до матеріального права певної держави або міжнародного договору. Внаслідок цього, як зазначав В. Звєков [60, с. 27], «колізійна норма, разом з тією матеріально-правовою нормою, яка в результаті вирішення колізійного питання буде визнана такою, що підлягає застосуванню до конкретного відношення, утворює для його учасників єдине правило поведінки». Право, що підлягає застосуванню до конкретного правовідношення, визначається на основі колізійних прив’язок, які мають загальне та спеціальне (галузеве) значення.
Починаючи з кінця ХІХ ст. універсальні та регіональні міжнародні організації, метою яких було досягнення одноманітного регулювання в різних галузях права, розпочали роботу над уніфікацією колізійних норм. Так, Гаазькою конференцією з міжнародного приватного права була розроблена ціла низка конвенцій, у яких уніфіковані колізійні норми в галузі сімейного та спадкового права, міжнародного цивільного процесу, статусу компаній, відповідальності виробника товарів, питань міжнародних комерційних контрактів тощо. Значна робота з уніфікації колізійних норм міжнародного приватного права та міжнародного цивільного процесу проводиться на рівні Європейського Союзу, особливістю якої є те, що уніфіковані конвенційні джерела поступово замінюються на акти європейського права – Регламенти, які підлягають прямому застосуванню у всіх держава-членах ЄС. Успішною є й діяльність у сфері уніфікації колізійних норм міжнародного приватного права, яку здійснює Організація американських держав, під егідою якої були уніфіковані колізійні акти з питань договірних зобов’язань, вексельного та чекового права, міжнародного торгівельного права та міжнародного цивільного процесу.
Однією з галузей права, де колізії законів виникають найчастіше, є вексельне право, що пояснюється тим, що вексель є оборотним інструментом, який активно використовується в міжнародному обігу. За загальним правилом вексельні відносини між сторонами, які знаходяться на території однієї держави, регулюються законодавчими нормами останньої. Водночас у разі застосування векселя як інструменту здійснення міжнародних розрахунків, вексельні відносини сторін ускладнюються іноземним елементом, який може проявлятися в одній або декількох з наступних форм: 1) один із учасників цих відносин (векселедавець, акцептант, індосант або аваліст) є особою іноземного права по відношенню до іншого; 2) учасники вексельних відносин належать до одного й того самого правопорядку, однак вексель як об’єкт цих відносин знаходиться на території іноземної держави; 3) виникнення, зміна або припинення вексельних відносин з приводу видачі, передачі, акцепту, авалю, платежу або протесту векселя мало чи має місце на території іноземної держави.
Юридичний зв’язок з двома або більше правовими системами, який виникає у разі застосування векселя як інструменту здійснення міжнародного платежу, призводить до конфлікту (колізії) між законодавчими нормами різних держав, оскільки їхні норми одночасно претендують на регулювання одних і тих самих вексельних відносин. Італійський правознавець Лука Дж. Р. Ді Брозоло зазначав з цього приводу наступне: «…з того часу, як міжнародні платежі включають контакти із щонайменше двома різними державами та їхніми відповідними правовими системами, видається, що вони [міжнародні платежі – Ю.К.] спричиняють виникнення колізій законів» [182, с. 307]. Юридичне значення вирішення колізій законів про обіг векселів у міжнародному приватному праві полягає у необхідності вибору однієї з правових систем, законодавство якої претендує на врегулювання вексельного відношення, ускладненого іноземним елементом.
Конфлікти, які виникають між вексельними законами різних держав, вирішуються на основі спеціальних колізійних норм, прив’язки яких вказують на право, що підлягає застосуванню. Оскільки окремих колізійних прив’язок, які властиві тільки вексельному праву, в цій галузі вироблено не було, право, яке регулюватиме міжнародні вексельні відносини, визначається відповідно до тих прив’язок (формул прикріплення), які в міжнародному приватному праві мають загальне значення: lex personalis (особистий закон фізичної особи), lex societatis (особистий закон юридичної особи), leх loci actus (місце вчинення акту) та lex loci solutionis (місце виконання зобов’язання). Також в деяких країнах для вирішення конфліктів вексельних законів застосовуються й загальні принципи колізійного права, а саме принцип автономії волі та принцип найтіснішого зв’язку. В разі проведення міжнародно-договірної уніфікації колізійних норм вексельного права, в міжнародному договорі (конвенції) формулюються однакові колізійні прив’язки, які застосовуються до вексельних відносин, ускладнених іноземним елементом.
Вся работа доступна по Ссылке
