Підстави та порядок набуття земельних ділянок у користування для потреб гірничодобувної промисловості
Загальна площа земельного фонду України становить 60,4 млн га. В його структурі найбільшою є частка земель сільськогосподарського призначення (понад 71 %). З вказаного факту логічно випливає, що вилучення земель для потреб гірничодобувної промисловості здійснюється переважно за рахунок земель сільськогосподарського призначення. Отже, необхідність збереження та відновлення земель сільськогосподарського призначення, а також негативні процеси зменшення родючості ґрунтів України потребують формування належного правового регулювання процедури надання земельних ділянок для несільськогосподарських цілей, у тому числі – для потреб гірничодобувної промисловості.
З огляду на те, що гірничодобувна промисловість має своїм наслідком зміну природного ландшафту, втрату землями їх головної ознаки – родючості, набуття землями статусу порушених та техногеннозабруднених, правове регулювання підстав, умов та порядку набуття таких земель у користування має особливе значення і потребує постійного нормативного вдосконалення. Землі, надані для потреб гірничодобувної промисловості потребують постійного моніторингу з метою виявлення на них негативних геологічних, ерозійних процесів, тощо. До того ж, порушення земель у випадку їх виділення для потреб гірничодобувної промисловості найчастіше є незворотнім процесом, у зв’язку з чим рішення про таке виділення мають бути надзвичайно обґрунтованими, особливо мотивованими та базуватися на нормах чинного законодавства України.
Водночас правове регулювання набуття у користування земель для потреб гірничодобувної промисловості перебуває в безпосередній залежності від змісту правового регулювання набуття у користування ділянок надр. Адже особливість вказаних земель полягає у тісному зв’язку з надрами, що виявляється у тому, що у певному розумінні надра є безпосереднім продовженням земельної ділянки у її глибину. Саме з цього випливає неможливість розглядати вказані правові категорії окремо одна від одної. Зазначене додатково підтверджується тим, що правові відносини, пов’язані з набуттям у користування надр і земель гірничодобувної промисловості, регулюються спільно ЗК України, КУпН, а також іншими правовими актами земельного та гірничого законодавства України у тісній їх взаємодії.
Інститут надання і вилучення земельних ділянок гірничодобувної промисловості для пошуку, розвідування і розробки родовищ корисних копалин є одним з найбільш актуальних та значущих. Нині практично всі землі України закріплені за відповідними власниками або користувачами різноманітних категорій. У зв’язку з цим для здійснення практично будь-яких робіт по пошуку, розвідуванню та розробці корисних копалин необхідно, по-перше, вилучити відповідну ділянку (територію) землі у її власника або користувача та, по-друге, передати її відповідному користувачу надр.
При цьому таке вилучення більшою мірою носить довгостроковий характер, оскільки освоєння та використання ресурсів надр (корисних копалин) практично завжди пов’язане з необхідністю довгострокового вилучення земельних ділянок з порушенням їх ґрунтового покриву. При визначенні меж гірничого відводу враховуються просторові контури родовищ корисних копалин, розташування ділянки будівництва та експлуатації підземних споруд, межі зон безпечного ведення гірничих і вибухових робіт, зон охорони шкідливого впливу гірничих розробок, зон можливого зсуву гірничих порід та інші фактори, які впливають на стан надр і земної поверхні у зв’язку з процесом геологічного вивчення і використання надр.
Вся работа доступна по Ссылке
