Права та обов’язки суб’єктів прав на земельні ділянки, надані для потреб гірничодобувної промисловості
Отримавши земельні ділянки гірничодобувної промисловості та надра у користування, відповідні землекористувачі виступають як носії відповідних суб’єктивних земельних прав та юридичних обов’язків. З іншого боку, держава Україна в особі її уповноважених органів у систематичному та визначеному законом порядку здійснює контроль і нагляд за діяльністю гірничодобувних підприємств та інших землекористувачів. Таким чином, зазначені органи державної влади також стають учасниками правовідносин щодо використання та охорони земель гірничорудної промисловості та носіями відповідних прав і обов’язків у зазначеній сфері.
Визначення конкретних прав та обов’язків суб’єктів прав на земельні ділянки гірничодобувної промисловості, у тому числі прав щодо їх використання та охорони, є досить актуальним науковим завданням. Адже лише чітке визначення прав та обов’язків будь-якого суб’єкта є передумовою створення ефективної системи додержання чинного законодавства, притягнення правопорушників до юридичної відповідальності у визначених законом випадках.
Слід відмітити, що питанню дослідження правовідносин у сфері використання та охорони земель гірничодобувної промисловості, а також питанню дослідження конкретних прав та обов’язків суб’єктів вказаних правовідносин у юридичній літературі приділяється недостатньо уваги. Більшість наукових праць присвячена правам і обов’язкам користувачів всіх категорій земель, правам та обов’язкам гірничодобувних підприємств у відношенні до надр і корисних копалин, в той час як питання користування земельними ділянками, наданими для цілей надрокористування, конкретні права та обов’язки землекористувачів таких ділянок розглядаються лише опосередковано [144, с. 197–220]. Наприклад, А. М. Турубінер надав загальний перелік прав та обов’язків землекористувачів, якими можуть керуватись користувачі будь-яких земельних ділянок [239, c. 241–245].
Слід зазначити, що у реальному житті обсяг і характер прав і обов’язків щодо надр і щодо відведених земельних ділянок різних гірничих підприємств може не співпадати. Адже їх обсяг у кожному конкретному випадку залежить від характеру конкретної місцевості або родовища корисних копалин, особливостей інших об’єктів, що перебувають поряд з вказаною земельною ділянкою. Водночас обсяг прав та обов’язків суб’єктів гірничорудної промисловості щодо надр і щодо земельних ділянок має й спільні риси, до яких можна віднести:
- права та обов’язки гірничих підприємств підпорядковуються досягненню одного завдання – забезпеченню правильного та раціонального використання надр, і, відповідно, земельних ділянок, відведених для гірничодобувних потреб;
- з одного боку, гірничодобувне підприємство має право на отримання та використання земельної ділянки, відведеної на його користь для потреб гірничодобувної промисловості, а з іншого боку, гірничодобувне підприємство має виконати покладені на нього у зв’язку з використанням вказаної земельної ділянки обов’язки;
- яким би значним не був обсяг прав на земельні ділянки та ділянки надр, наданих гірничодобувному підприємству, він не надає останньому статусу суб’єктів права власності на землю (зрозуміло, за винятком випадків, коли гірничодобувне підприємство є власником земельної ділянки, на якій планується добування корисних копалин). Слід зазначити, що конкретні права та обов’язки суб’єктів правовідносин у сфері використання і охорони земель гірничодобувної промисловості регламентуються ЗК України, Гірничим законом України [75; 36]. Права і обов’язки юридичних та фізичних осіб, як суб’єктів права на землі промисловості, мають загальний для всіх власників та землекористувачів характер і визначаються ст. 90, 91, 95 і 96 ЗК України.
