Форми та методи діяльності Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів

     

      Державна податкова служба України реалізовує свої функції за допомогою управлінського впливу на відповідні об’єкти. При цьому зовнішній вираз такого впливу також набуває ознак форм управління.

      Поняття «форма» має кілька тлумачень Так, етимологічно слово «форма» (походить від латинського «forma») означає зовнішній вигляд, зовнішнє окреслення, видимість чого-небудь. У загальнонауковому обігу форма найчастіше пов’язується з поняттям змісту, наприклад: форма – це будь-яке зовнішнє вираження якого-небудь змісту або зовнішній вияв якого-небудь явища, пов’язаний із його сутністю, змістом [29, с. 501]. У юридичній літературі вживаються такі синонімічні поняття, що визначають зовнішній вираз управлінської діяльності: «форми управління», «форми діяльності органів щодо здійснення функцій держави», «адміністративно-правові форми», а також вияв цього виразу в окремих сферах діяльності – «форми державного управління», «форми здійснення виконавчої влади», «форми діяльності публічних органів управління» та ін. [38, с. 146]. Серед зазначених понять предметом нашого дослідження будуть форми діяльності Державної податкової служби України, завдяки яким забезпечується реалізація прав і свобод громадян.

      Якщо функції діяльності розкривають основні напрями цілеспрямованого впливу суб’єктів на об’єкти, то форми діяльності – це шляхи здійснення цілеспрямованого впливу, тобто форми діяльності показують, як практично здійснюється діяльність. Форми діяльності визначаються характером відносин у певній сфері життєдіяльності людини. Вони прямо чи опосередковано зумовлені тими юридичними приписами, за допомогою яких держава регулює діяльність юридичних та фізичних осіб, які, у свою чергу, обирають ті форми діяльності, що є найбільш виправданими та ефективними [79, с. 30].

      В.К. Колпаков та О.В. Кузьменко зазначають, що під формою управлінської діяльності слід розуміти той чи інший спосіб зовнішнього вираження (оформлення) змісту цієї діяльності, а форма державного управління, на їх думку, може визначатися як зовнішньо виражена дія – волевиявлення суб’єкта управління, здійснене в рамках режиму законності та його компетенції для досягнення управлінської мети [55, с. 199.

      М.І. Єропкін форми управлінської діяльності трактує як організаційно-правовий вираз конкретних однорідних дій апарату державного управління, які здійснюються з метою практичного виконання поставлених перед ним завдань [7, с. 55.

      Д.М. Овсянко сформулював дефініцію форми управлінської діяльності як зовнішнє вираження дій органу виконавчої влади або його посадових осіб, які здійснюються в межах їх компетенції [92, с. 108].

      На підставі аналізу вищенаведених тлумачень понять «форма управлінської діяльності» можна зробити висновок, що науковці, вказуючи на різні аспекти змісту «форма», наголошують на тому, що форма управлінської діяльності – це, по-перше, зовнішній вираз діяльності суб’єкта управління; по-друге, вона має на меті досягнення управлінських завдань; по-третє, обмежується компетенцією суб’єкта управління [23, с. 127]. Отже, форми діяльності Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів є зовнішнім змістом цієї діяльності. На нашу думку, під формами діяльності Державної податкової служби України у сфері реєстрації та надання дозволів слід розуміти зовнішньо виражену дію уповноважених посадових осіб, що здійснюється в межах їхньої компетенції для виконання реєстраційних дій та надання дозволів і тягне за собою певні правові наслідки.

      У юридичній літературі постійно звертається увага на різноманітність форм управлінської діяльності, проте питання щодо критеріїв класифікації і кількості таких форм серед науковців-правників є дискусійним. Разом з тим чітка класифікація форм адміністративного нагляду має принципове теоретичне і практичне значення. Вона дозволяє з’ясувати ті найбільш суттєві риси, які, з одного боку, забезпечують самостійність та цілісність кожної окремо взятої форми діяльності, а з іншого – зумовлюють їх спорідненість за тими чи іншими ознаками. Класифікація форм адміністративного нагляду, якщо вона науково обґрунтована, надає можливість виокремити найбільш важливі ознаки кожної з форм, а також ті структурні елементи, які можуть і повинні бути вдосконалені [23, с. 128]..

      В.Б. Авер’янов виокремлює такі види форм управлінської діяльності:

      а) процесуальні (процедурні) форми;

      б) форми зовнішнього прояву – видання актів управління, здійснення інших юридично значущих дій, а також суто організаційні дії;

      в) морально-етичні прояви.

      Причому всі ці форми управління можуть виражатися через форми правового опосередкування, яке набуває таким чином значення своєрідної «форми форм» [38, с. 146].

      У науці адміністративного права більшість науковців вважають, що управлінська діяльність здійснюється в таких формах: а) видання правових актів; б) застосування норм права; в) здійснення організаційних дій; г) виконання матеріально-технічних операцій. При цьому перші дві форми відносять до правових, інші – до неправових. Зазначена класифікація відповідає характеру та змісту досліджуваних форм і зумовлює виділення їх у більш значні групи: дії, що пов'язані з установленням і застосуванням норм права (правові форми), та дії, що безпосередньо не мають юридичного значення [12; 221. О.П. Рябченко вважає, що формами державного управління можуть бути структурні, процесуальні, правові і неправові, у вигляді актів управління, суспільно-організаційних та матеріально-технічних дій, регулятивних форм. При цьому, на її думку, пріоритетною формою державного управління є структурна форма, адже управління – це цілеспрямована діяльність певних структур – суб’єктів та об’єктів управління. Сукупність суб’єктів управління являє собою керуючу підсистему, а сукупність об’єктів – керовану підсистему. Кожному суб’єкту управління відповідає певне місце в організаційній структурі державного управління. Сама організаційна структура повинна бути побудована відповідно до змісту державного управління і діяти за принципами, виконуючи певні функції з використанням відповідних методів [206, с. 64].

      Вся работа доступна по Ссылке