Особливості діяльності Державної податкової служби України у сфері реєстрації

     

      Розпочинаючи розмову про реєстраційні процедури, зазначимо, що названий вид діяльності найчастіше стосується легалізації суб’єктів підприємницької діяльності, рідше – політичних партій та громадських об’єднань. Досить часто об’єктами державної реєстрації стають і фізичні особи, а також майно фізичних та юридичних осіб. Термін «реєстрація» походить від латинського слова regesta – «список», що в пізньолатинський період трансформувалось в registratio – «списувати, або заносити в список». Реєстрація означає запис фактів з метою обліку і надання цим фактам законності. Ю.М. Козлов визначає реєстрацію як акт офіційного визнання законності відповідних дій і правових актів, які здійснюються державними або уповноваженими державою органами [51, с. 402].

      У найбільш загальному розумінні державна реєстрація – це публічний акт влади, який фіксує на певний період часу які-небудь важливі, з точки зору самої влади та суспільства, правовідносини. Виходячи із викладеного, реєстраційну діяльність можна визначити таким чином: це передбачений законом порядок дій, що вчиняються органом державної реєстрації з метою фіксації певних юридичних правовідносин (юридичних фактів). Реєстраційна діяльність (реєстраційна процедура), як правило, виникає з ініціативи заявника – фізичної особи або групи громадян, юридичної особи, що клопочуть про надання їм додаткових повноважень (правомочностей), закріплення за ними певного статусу або майна.

      Законодавство України дає підстави вести мову про виділення кількох відносно самостійних реєстраційних процедур залежно від об’єкта державної реєстрації: • реєстрація певних фактів (реєстрація актів громадянського стану – народження, одруження, смерті, розірвання шлюбу тощо);

      • реєстрація певних суб’єктів (суб’єктів підприємницької діяльності; комерційних банків, адвокатських об’єднань, фізичних осіб);

      • реєстрація певних об’єктів (об’єктів нерухомості, транспортних засобів); • реєстрація певних прав (права власності).

      Разом з тим кожен із зазначених об’єктів може ставати предметом реєстраційної процедури декілька разів, у зв’язку з цим ми маємо виділити такі види реєстраційних процедур:

      • первинна державна реєстрація, тобто державна реєстрація об’єкта, який раніше не проходив такої процедури або не ставав її предметом;

      • перереєстрація об’єктів реєстраційної процедури;

      • видача дубліката свідоцтва про державну реєстрацію;

      • скасування державної реєстрації.

      Завдяки наявності реєстраційних процедур вирішується декілька важливих завдань:

      • забезпечується охорона прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб, інтересів держави та суспільства;

      • забезпечується перевірка законності (доцільності) дій (актів), які було вчинено до початку процедури державної реєстрації;

      • забезпечується ведення державних реєстрів матеріальних та нематеріальних об’єктів, завдяки чому держава отримує статистичну інформацію, необхідну для вивчення стану та перспектив розвитку певних суспільних відносин;

      • забезпечується поповнення бюджетів (фондів) різних рівнів завдяки встановлених за державну реєстрацію зборів.

      Реєстраційній процедурі властиві певні ознаки, виділення яких дозволяє більш повно зрозуміти її сутність:

      • реєстраційна процедура має державний (публічний) характер. Її здійснюють спеціальні державні органи, яких на сьогоднішній день, з погляду на велику кількість потенційних об’єктів державної реєстрації, існує значна кількість;

      • реєстраційній процедурі, як і будь-якій інший адміністративній процедурі, властивий стадійний характер;

      • єдність реєстраційної процедури. Реєстраційна процедура регламентується нормативним актом (на жаль, не завжди законодавчого характеру) і є єдиною на всій території України (звісно, щодо однакових об’єктів реєстрації);

      • обов’язковість проходження реєстраційної процедури. Реєстрація здійснюється не за власним бажанням суб’єкта. Вона є обов’язковою. У деяких випадках відмова від державної реєстрації тягне за собою притягнення винної особи до юридичної відповідальності. Наприклад, ч. 4 ст. 121 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачає адміністративну відповідальність за керування транспортними засобами, які не зареєстровані (перереєстровані) у встановленому порядку;

      • спеціальна фіксація результату державної реєстрації. Факт державної реєстрації фіксується у спеціальних державних реєстрах та шляхом видання спеціальних реєстраційних документів.

      Вся работа доступна по Ссылке