Споживчий потенціал формування суб’єктності людини в господарстві
Відтворення людини – основний елемент системи суспільного відтворення, яке твориться цілим спектром умов для реалізації й розвитку її здібностей, зокрема передбачає задоволення матеріальних потреб, у забезпеченні яких, особисте споживання виступає провідною ланкою.
Проекціями багатовимірної людської життєдіяльності на економічне життя соціуму виступають теоретичні абстракції у вигляді економічних категорій, у низці яких важливе місце посідає особисте споживання як окремий момент, та необхідна умова суспільного відтворення. Значення особистого споживання у реалізації цілей відтворення суспільства важко переоцінити, наразі воно залишається актуальною науково-практичною проблемою не лише теоретичної й прикладної економіки, соціології, медицини, а й культурології, соціальної економіки, соціології споживання.
В економічній науці можна виділити два основні підходи до аналізу особистого споживання: відтворювальний та поведінковий. Відтворювальний підхід характерний для класичної політекономії (А. Сміт, Д. Рікардо, Дж. Міль, Т. Мальтус, К. Маркс та інші), кейнсіанства, кейнсіансько-неокласичного синтезу (Дж. Кейнс, Е. Хансен, С. Харрис, Р. Харрод, П. Самуельсон). У працях відомих вітчизняних та зарубіжних учених – М. Кастельса, Д. Белла, О. Тоффлера, Х. Тоффлер, В. Красильщикова, С. Валєнтея, Л. Нестерова, Є. Бухвальда, Б. Корнійчука, А. Гальчинського, А. Чухна, В. Тарасевича, С. Тютюнникової, О. Шевчука, Л. Мельника та ін. – особисте споживання розглядається в контексті відповідних цивілізаційних теорій соціально-економічного розвитку, що методологічно розширило можливості його аналізу. Відповідно до поведінкового підходу в працях Т. Веблена, М. Вебера, Д. Дьюзенбері, Е. Енгеля, Ж. Бордійяра, З. Баумана, В. Ільїна та інших аналізуються основні тенденції та зміни у характері споживання та детермінанти споживчої поведінки.
Споживання виникло історично першим, випередивши виробничу діяльність. Первісне суспільство, засноване на збирання дарів природи, було суто споживацьким, тому можна сказати, що на цьому етапі основною ланкою відтворення виступало індивідуальне споживання, у формуванні якого природний фактор (наприклад, наявність необхідної для виживання кількості їжі) мав визначальний характер. Тому, весь відтворювальний процес майже повністю залежав від природного середовища, завдяки якому первісні люди задовольняли свої біологічно-функціональні потреби у їжі, житлі тощо. Крім цього у споживанні важливе місце належало відповідними для тогочасного суспільства процесами розподілу природних продуктів, які регулювали міру споживання. Виникнення виробничої діяльності обумовило розвиток відтворювального (рукотворного) господарства, сприяло появі обміну, ускладненню процесів розподілу виробленого продукту. Виробництво урізноманітнило потреби, а отже й відповідні види та форми споживання, К. Маркс наголошував на тому, що саме виробнича діяльність створює споживання шляхом виробництва для нього «матеріалу»; визначає спосіб споживання та народжує у споживачеві потребу в виробленому продукті [244, с. 518]. Поява ринку, який забезпечував спочатку примітивну, а потім й розвинену інфраструктуру обігу виробленого продукту, укорінила фазу обміну в господарському житті суспільства, що сприяло динамічному розвитку суспільного виробництва, а також удосконаленню організації процесу споживання.
Вся работа доступна по Ссылке
