Відтворювальні контури формування суб’єктності людини в господарстві
Початок нового тисячоліття ознаменувався змінами у характері сучасного господарського розвитку, викликаними взаєможивильними процесами формування у розвинених країнах економіки знань та широкомасштабного розгортання процесів глобалізації економічних, соціальних, політичних і культурних відносин. Передумовами та підґрунтям вказаних змін стало не лише зростання теоретичних та прикладних знань, а й створення системи матеріально-технічних, фінансових, інституційних умов їх поширення та перетворення із «невідчутних активів» у інновації, що проникають в усі пори життя суспільства: від суспільного виробництва до індивідуальної та суспільної свідомості.
Головний зміст формування економіки знань полягає, по-перше, у проникненні результатів науково-технічного прогресу (включаючи інформаційну революцію) у всі пори людської життєдіяльності і перетворення науки в головну продуктивну силу; по-друге, в закріпленні нових соціально-економічних основ господарського розвитку, домінуванні в ньому соціосфери, креатосфери по відношенню до техніко-економічної сфери суспільного виробництва, яка становить матеріальний базис такого «перезавантаження» і, по-третє, у випереджальному розвитку інтелектуальних здібностей, виробничих та духовних сил людини, що висуває її у центр суспільного відтворення.
За таких умов, основою господарського розвитку, адекватного економіці знань, виступає людиноцентричне та знаннєвоорієнтоване суспільне виробництво. Людиноцентризм у даному контексті означає висування людини-цілісної «у центр глобальної перспективи» [88, с. 76], тобто включення людини у всій повноті її іпостасей: біологічної, соціальної, духовної істоти, працівника - в орбіту теоретичної економіки та господарської практики. Ю. Осипов наголошує, що «…головним реалізатором господарської продуктивної сили є людина. З людини організуючої відбувається організація, з людини, що виробляє, виходить виробництво, з людини, що господарює, виходить господарство. Людина – носій і джерело сили, її дія, але вона й вершитель дії. Людина – суб’єкт сили. Суб’єкт організуючий, виробничий, господарюючий» [282, с. 37]. Сьогодні ефективність економіки і, зокрема, прогрес матеріального виробництва залежать більшою мірою від еволюції людського суспільства, ніж від закономірностей власне економічного розвитку. В. Іноземцев наголошує, що вдосконалення якостей особистості стає підставою і змістом господарського прогресу, тому не закономірності матеріального виробництва, а людський розвиток лежить в основі суспільного розвитку [165]. Отже, людина є фундаментальним елементом розвитку суспільного організму та економічної сфери, зокрема, А. Гальчинський відзначає, що в сучасному еволюційному прогресі об’єкт і суб’єкт розвитку так тісно переплітаються, що «еволюція цивілізації реалізується через еволюцію людини» [88, с. 77] у напрямку «розвиток людини – розвиток суспільства – розвиток економіки» [88, с. 77].
Вся работа доступна по Ссылке
