Специфіка модернізації вітчизняної економіки на шляху до економіки знань

     

      Метаморфози, які відбуваються в господарському житті, та осмислення їх значення для людини доводять необхідність розмежування аналізу тенденцій для країн «центру» та «периферії». Методологія економіксу виявляється орієнтованою на економіку «голодної людини», яка ненасичена в споживанні матеріальних благ, для виробництва та реалізації яких використовуються індустріальні технології. Для країн «золотого мільярду» економіка орієнтується на психологію пересиченої споживанням людини, виробництво та реалізація валового продукту ґрунтується не лише на високих технологіях виробництва, а й впливу на свідомість людини. Складність такого аналізу полягає у взаємозалежності, переплетінні економічних систем внаслідок глобального характеру сучасної господарської діяльності. Найбільш яскраві патерни споживчої поведінки людини у розвинених країнах копіюються у країнах «периферії», викликаючи огидні мутації. Проте матеріальний, технологічний та інформаційний розрив між передовими та периферійними країнами на сьогодні є неподоланним. Внаслідок цього останні перетворюються в країни вічної догоняючої модернізації.

      Побудова економіки знань як ідеальна стратегічна мета та модернізаційний проект вітчизняної економіки розглядається основним варіантом подолання наздоганяючої логіки господарського розвитку, коригування негативізму лібералізації, проведеної методом шокової терапії наприкінці минулого століття, та спробою гармонізації інтересів у метасистемі «природа – людина – суспільство».

      Економіка знань для України – це те принципово нове утворення, яке має прийти на зміну економіці винищення та експлуатації природи, економіці сліпого бажання людини отримати максимум прибутку. Її основою є не споживацький мотив людини, а прагнення задовольнити свої потреби таким чином, щоб не завдати шкоди природі, сприяючи при цьому її відтворенню, а для людини самореалізації, духовного зростання особистості. [434]. При цьому визначальна роль у формуванні економіки знань повинна належати державі [97], саме вона здатна забезпечити поворот економіки до людини, стратегію «вирощування» суб’єкта розвитку «з новими ціннісними орієнтирами, високим професіоналізмом і новою ментальністю» [144, с. 415].

      Вся работа доступна по Ссылке