Інституціалізація прав на земельні ресурси та теоретичні засади оцінки результативності ринку земель

     

      Інстітуціоналізація переважно розуміється як процес визначення і закріплення соціальних норм, правил, статусів і ролей, приведення їх в систему, здатну діяти у напрямі задоволення деякої суспільної потреби.

      Земля перетворюється у земельні ресурси та стає об’єктом суспільно-економічних відносин лише після інституціоналізації прав на неї – персоніфікації земель у окремі земельні ділянки із визначеним місцерозташуванням, чіткими внутрішніми та зовнішніми межами, а також визначеними щодо неї пучками правомочностей.

      Основою суспільно-економічної інституціалізації прав на земельні ресурси, що набуваються окремими особами, слід вважити державну реєстрацію прав суб’єктів земельних відносин на окремі індивідуально визначені земельні ділянки. Саме з моменту державної реєстрації право на земельні ресурси визнається суспільством, а держава, як суспільна інституція, стає гарантом цих прав.

      Реєстр земель – це сукупність облікових записів про права на землю. Це результат процесу, відомого як реєстрація земель, при якій документ про права власності на землю реєструється і у багатьох країнах забезпечується гарантіями. Право – це узаконена можливість суб'єкта або групи суб'єктів що-небудь здійснювати або мати.

      Функція реєстрації земель полягає в забезпеченні надійної і достовірної основи для придбання, користування та розпорядження правами на землю. Вона створює захист для правового титулу на землю та підтримує земельний і іпотечний ринки.

      Процес реєстрації земель повинен забезпечувати порядок і стабільність у суспільстві шляхом створення гарантій не тільки для власників землі і їх партнерів, але і для вітчизняних та закордонних інвесторів і кредиторів, для торговців і дилерів, а також для уряду та місцевого самоврядування.

      Система реєстрації повинна бути незалежною, і ті, хто управляють нею, повинні бути вільними від будь-якого конфлікту інтересів. Хоча системи реєстрації земель часто спрямовані на захист інтересів окремих власників землі, вони є також інструментом державної земельної політики і механізмом сприяння економічному розвитку.

      Кадастр є сукупністю записів про землю, яка складається із двох частин: серії карт або планів, що показують розмір і місце розташування всіх земельних ділянок, з текстовими записами, які описують властивості землі.

      Функція кадастру полягає в тому, щоб зібрати і зробити доступною графічну і текстову інформацію в підтримку реєстрації правового титулу, оцінки нерухомості та раціонального використання земельних ресурсів.

      Він відрізняється від реєстру земель тим, що реєстр по своїй суті має справу із правами власності і суб'єктивними правами, які приєднані до землі, а кадастр спрямований на облік більш широкого набору атрибутів. Карти і зйомки, що створені як частина кадастру, можуть використовуватися для підтримки системи реєстрації земель; і, насправді, у багатьох країнах термін «кадастрова зйомка» застосовується як назва зйомки земель, здійснюваної для цілей обліку скоріше прав власності, ніж ціннісних характеристик. Цей процес можна назвати складанням опису земель.

      В основі кадастру, головною одиницею кадастрового обліку є земельна ділянка, що представляє собою обмежену правом власності територію; або оподатковувану територію, яка може відрізнятися від площі, що перебуває у власності; або території, обмеженої землекористуванням, а не правом власності на землю.

      Кадастри можуть підтримувати облік майнових прав, оподатковування земель або облік використання земель. Або ж вони можуть бути багатоцільовими й забезпечувати широкий спектр інформації, пов'язаної із землею. У таких випадках найкраще, якщо вони будуються на земельній ділянці, що є власністю, оскільки це є правовою основою для всіх угод із землею. Багатоцільова земельно-кадастрова і реєстраційна система створює нові можливості для підвищення вартості пов'язаних із землею даних за рахунок обробки і використання їх на ринку.

      У випадку якщо формальний правовий титул на землю ще не узаконений, в основі такого багатоцільового обліку може бути земельна ділянка, умовно обмежена правами користування.

      Органі реєстрації земель і кадастру повинні забезпечити відкритий доступ до своїх облікових даних і зробити широкодоступної інформацію, пов'язану із землею. І кадастр, і реєстр земель повинні функціонувати в суворих правових рамках. Кадастр повинен бути заснований на повному охопленні країни; реєстр земель, навпаки, може не враховувати всі землі, тому що може не бути обов'язковою реєстрація усіх прав власності.

      Вся работа доступна по Ссылке