Розвиток адміністративно-правових засобів захисту прав громадян у діяльності правоохоронних органів

     

      Захист прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина у діяльності правоохоронних органів являє собою одну з дієвих форм правового захисту у демократичному громадянському суспільстві. Правозахисна діяльність правоохоронних органів спрямована на прямий і опосередкований захист прав конкретних громадян і невизначеного кола осіб шляхом попередження, виявлення, припинення та усунення правопорушень, забезпечення правопорядку й законності у всіх сферах суспільних відносин. Широкий характер повноважень правоохоронних органів і складність їх реалізації першочергово вимагають формування адекватних нормативно-правових засад, які б встановлювали узгоджені із поставленими правоохоронними задачами форми і методи правоохоронної діяльності, структурну організацію, кадрову і матеріально-фінансову основу.

      При цьому, оновлення суспільних відносин, подальша розбудова соціальної держави та громадянського суспільства, розширення сфери і вдосконалення способів порушення прав громадян зумовлюють необхідність постійного розвитку правового регулювання та практики правозахисної діяльності правоохоронних органів. Попри це, слід погодитись із тим, що на сьогодні реформування правоохоронних органів носить здебільшого безсистемний і непослідовний характер [260], стосуючись переважно лише окремих аспектів їх організації та діяльності, без урахування міжнародних стандартів і досвіду зарубіжних країн. З огляду на це й вбачається актуальним вдосконалення адміністративно-правових засобів захисту прав громадян у діяльності правоохоронних органів.

      Передусім, відмітимо, що вдосконалення системи адміністративно-правового захисту прав громадян у діяльності правоохоронних органів має передбачати формування цілісного юридичного механізму захисту прав громадян, основу якого складатиме науково обґрунтоване цілісне й узгоджене адміністративне законодавство, що комплексно врегульовуватиме адміністративно-правові засоби та процедури захисту прав громадян у діяльності правоохоронних органів. Як ми вже зазначали у п. 2.3 Розділу 2, в аспекті оптимізації організації та діяльності правоохоронних органів, насамперед, має бути прийнятий засадничий Закон України «Про систему правоохоронних органів України» і внесені зміни до низки профільних законодавчих актів, що стосуються конкретних правоохоронних органів та різновидів правоохоронної діяльності, а також слід підготувати відповідну Концепцію і Державну цільову програму розвитку організації та діяльності системи правоохоронних органів України. Однак, підкреслимо, що вказаним удосконалення адміністративно-правового регулювання захисту прав громадян у діяльності правоохоронних органів не може обмежуватись.

      Згідно з існуючою Концепцією реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року за розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.11.2011 р. № 1209-р [571], підвищення ефективності діяльності правоохоронних органів по захисту прав і свобод людини першочергово пов’язується із профілактикою правопорушень. Вказане відповідає сучасному розумінню місця й ролі правоохоронних органів у суспільстві, їх методів і форм правозахисної діяльності, оскільки остання має бути спрямована головним чином на сприяння реалізації прав громадян і подолання негативних факторів їх порушень і вже потім на припинення правопорушень, відновлення прав громадян і забезпечення юридичної відповідальності винних осіб, яка так само пріоритетно має на меті загальну та спеціальну превенцію. Разом із тим, переведення правозахисної діяльності правоохоронних органів з репресивних на профілактичні методи, втім, як і ефективна реалізація існуючої моделі захисту прав громадян правоохоронними органами, на сьогодні не має достатньо розвиненої й узгодженої концептуальної і нормативно-правової бази.

      Так, якщо названою Концепцією реалізації державної політики у сфері профілактики правопорушень на період до 2015 року безпосередньо наголошується на необхідності удосконалення нормативно-правових підвалин правоохоронної діяльності та профілактики правопорушень, то План заходів з її виконання, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08.08.2012 р. № 767 [612], з цього приводу передбачає лише подання органами виконавчої влади пропозицій з питань удосконалення нормативно-правового регулювання діяльності у сфері додержання прав і свобод громадян, тобто про конкретну нормотворчу (законотворчу) роботу не йдеться. Виходячи з вищевикладеного, на рівні з Концепцією розвитку системи правоохоронних органів України, що стосується різних аспектів її функціональної, організаційної, кадрової та матеріально-фінансової основи, так само має бути вироблений інший, більш широкий програмний документ, а саме Концепція розвитку системи захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина в Україні, присвячена впорядкуванню й комплексній реорганізації всіх адміністративних, судових, громадських правозахисних механізмів, основу чого складатиме захист прав громадян правоохоронними органами як фаховими спеціально уповноваженими професійними інституціями із охорони й захисту засад конституційного ладу, прав громадян, правопорядку і законності. Необхідність підготовки подібного програмного документа зумовлюється відсутністю адекватної оцінки й цілісного бачення перспектив вдосконалення не лише функціонально-організаційної складової інституту правоохоронних органів чи попередження правопорушень (що є визначальним, але далеко не єдиним напрямком правозахисної діяльності), але й в цілому правозахисних завдань правоохоронних органів, правові засади та практика діяльності яких традиційно ще з радянських часів (незважаючи на зміну соціальної сутності держави) все ще здебільшого орієнтуються на відстоювання публічного державного/суспільного інтересу, а не прав конкретного громадянина. При цьому, зміст і Концепції, і прийнятного на її виконання Плану заходів першочергово має визначати чіткий порядок розробки нормативно-правових основ розвитку системи захисту прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина в Україні.

      Саме в контексті оновлення системи захисту прав громадян в Україні нами й вбачається можливим і доцільним проведення удосконалення адміністративно-правових засад і практики захисту прав громадян у діяльності правоохоронних органів. Так, вдосконалення юридичного механізму захисту прав громадян правоохоронними органами у сучасних умовах потребує узгодження й збалансування превентивних і репресивних методів їхньої роботи. Зазначимо, що в Україні правоохоронна діяльність із попередження правопорушень, на відміну від Республіки Білорусь (Закон від 10.11.2008 р. № 453-З [602]), Республіки Казахстан (Закон від 29.04.2010 р. № 271-IV ЗРК [613]), Киргизької Республіки (Закон від 25.06.2005 р. № 82 [614]), так і не віднайшла належного законодавчого регулювання. З цього приводу можна назвати хіба що законопроект «Про профілактику злочинності» від 12.05.1998 р. реєстр. № 0924 [615], щоправда, який так і не був прийнятий. А тому актуалізується прийняття спеціалізованого Закону України «Про попередження правопорушень», який би встановлював не тільки самі адміністративно-правові засоби попередження порушень прав громадян, але й правовий порядок їх використання у діяльності уповноважених правоохоронних органів.

      Зауважимо, що за ст. 23, 231, 232 нині вже не чинного Кримінально-процесуального кодексу України від 28.12.1960 р. № 1001-05 [323] фактично єдиним заходом попередження правопорушень було виявлення органом дізнання, слідчим, прокурором і судом причин і умов, які сприяли вчиненню злочину, та внесення ними компетентним органам відповідних подань про їх усунення. На сьогодні навіть цей механізм попередження правопорушень не був чітко врегульований чинним КПК України від 13.04.2012 р. № 4651-VI [322], хоча Закон України від 13.04.2012 р. № 4652-VI [375] й уповноважує прокурора здійснювати нагляд за органами досудового розслідування на предмет виявлення та вжиття заходів до усунення причин і умов вчинення кримінальних правопорушень. Так чи інакше, наведене є кримінально-процесуальним, а не адміністративно-правовим засобом попередження порушень прав громадян, який до того ж носить виключно ретроспективний характер. На нашу ж думку, вбачається можливим розширення підстав внесення правоохоронними органами подань про усунення причин і умов, що сприяють не лише кримінальним, але й будь-яким іншим правопорушенням, які можуть завдати шкоду життю, здоров’ю і правам особи, переносячи даний попереджувальний засіб із кримінально-процесуальної у адміністративно-правову площину. Зокрема, мова йде про своєчасне внесення подібних подань не тільки за результатами вчинення правопорушення, але й за наявності у правоохоронних органів достатніх достовірних відомостей про обставини, сприятливі для вчинення таких обставин.

      Вся работа доступна по Ссылке