Злочини, пов’язані з порушенням вимог законодавства про охорону праці як об’єкт криміналістичних досліджень

     

      Питанням забезпечення безпечних і здорових умов праці людини у процесі трудової діяльності завжди приділялась значна увага у країнах з розвиненою економікою та сталими демократичними традиціями.

      Україна, рухаючись шляхом розбудови демократичної правової держави європейського зразка, визначає принцип збереження життя і здоров’я людини у процесі трудової діяльності як один з пріоритетних.

      Загальні принципи державної політики в галузі охорони праці, які визначено законодавством України, спрямовані на створення належних, безпечних і здорових умов праці, запобігання нещасним випадкам та професійним захворюванням, адаптацію трудових процесів до спроможностей працівника з урахуванням стану його здоров’я і психологічного стану, що узгоджується з принципами захисту здоров’я працівників, які визначено в Конвенціях міжнародної організації праці, директивах Європейського Союзу [214, 219].

      Водночас, наразі доводиться констатувати, що реальний стан охорони праці у нашій державі не можна визнати задовільним. Резонансні аварії та нещасні випадки на виробництві, що стали причинами значної кількості людських жертв і призвели до масштабних руйнувань, закономірно викликають занепокоєння органів державної влади та громадськості щодо стану охорони праці в цілому та техніки безпеки, вибухобезпеки, пожежної, ядерної, радіаційної безпеки зокрема.

      Причини існування згаданих негативних явищ пов’язуються зі зношеністю виробничих фондів, недоліками трудової дисципліни, освіти та виховання, подекуди відсутністю належної уваги з боку роботодавців та органів державної влади, котрі здійснюють нагляд і контроль за додержанням вимог законодавства про охорону праці до проблем у згаданій галузі, а також неналежному реагуванні правоохоронних органів на кримінальні правопорушення.

      Ознайомлення зі слідчою та судовою практикою свідчить про численні проблеми, пов’язані з кваліфікацією та розслідуванням злочинів, відповідальність за які передбачена ст. 271–275 КК України.

      Тому першим кроком на шляху досягнення мети роботи убачається здійснення криміналістичного аналізу злочинів, пов’язаних з порушенням вимог законодавства про охорону праці. Це сприятиме їх розумінню і сприйняттю у якості об’єкта криміналістичного дослідження. Останнє, закономірно, потребує формування понятійного апарату, котрий у доступній формі відображатиме специфічні терміни різних галузей права.

      Насамперед, для правильного та цілісного розуміння поняття охорони праці, необхідно проаналізувати його визначення в законодавстві та підходи до розгляду його змісту у юридичній літературі.

      Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про охорону праці», охорона праці визначається як система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження життя, здоров’я і працездатності людини у процесі трудової діяльності [268]. Це визначення відповідає наведеному в Державному стандарті України «Охорона праці» (ДСТУ 2293-99). Варто зазначити, що терміни, встановлені цим стандартом обов’язкові для використання у всіх видах нормативної документації, підручниках, навчальних посібниках, науковій, технічній та довідковій літературі, в комп’ютерних, інформаційних системах. Вимоги стандартів чинні для використання в роботі підприємств, установ, організацій, що діють на території України, технічних комітетів зі стандартизації, науково-технічних та інженерних товариств, міністерств (відомств).

      Зі змісту законодавчого визначення поняття охорони праці убачається, що до структури охорони праці належать невід’ємні її складові: нормативно-правові акти, техніка безпеки, виробнича санітарія, гігієнічні умови праці.

      Для правильного уявлення та розуміння охорони праці як системи, коротко охарактеризуємо зміст згаданих складових.

      Правові заходи – це сукупність нормативно-правих та нормативно-технічних актів та документів, якими закріплюються та регулюються стандарти безпечних умов праці. Соціально-економічні заходи спрямовані на забезпечення законодавчо визначеного рівня соціальних та економічних гарантій насамперед у разі нещасного випадку та отриманого внаслідок нього травмування або настання смерті працівника; стимулювання роботодавців та працівників до підвищення рівня охорони праці.

      Вся работа доступна по Ссылке